Прощавай, зброє (фільм, 1932)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прощавай, зброєPicto infobox cinema.png
A Farewell to Arms
Poster - A Farewell to Arms (1932) 01.jpg
Жанр військова драма
Режисер Френк Борзейгі
Продюсер Едвард А. Блатт
Бенжамін Глейзер
Сценарист Олівер Гарретт
На основі Прощавай
У головних
ролях
Гелен Гейс
Гері Купер
Адольф Менжу
Мері Філіпс
Джек Ла Ру
Бланш Фредеріче
Мері Форбс
Гілберт Емері
Генрі Арметта
Оператор Чарлз Ленг
Кінокомпанія Paramount Pictures
Тривалість 85 хвилин
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1932
IMDb ID 0022879
Прощавай, зброє у Вікісховищі?

«Прощавай, зброє!» (англ. A Farewell to Arms) — фільм американського режисера Френка Борзейгі, знятий в 1932 на кіностудії Paramount Pictures за сюжетом однойменного роману Ернеста Хемінгуея. Картина була номінована на 4 премії Оскар, з яких отримала дві — за найкращу операторську роботу і за найкращий звук.

Зміст[ред. | ред. код]

Громадянин США Фредерік Генрі в роки Першої світової війни вступає в італійську армію лейтенантом санітарного батальйону. Під час однієї з нічних бомбардувань він випадково знайомиться з медсестрою, англійкою Кетрін Барклі. Вже під час другої зустрічі молоді люди, усвідомлюючи крихкість життя й кохання на війні, вступають в інтимну близькість. При наступальній операції Фредерік отримує численні осколкові рани ніг. Його оперує товариш, капітан італійської медичної служби Рінальді. Цей офіцер, також захоплений міс Барклі і був вражений її вибором, тим не менш влаштовує так, що для подальшого лікування Фредерік відправлений у Мілан, в госпіталь, де служить Кетрін. Молоді люди зізнаються у взаємній любові. Полковий священик, порушуючи армійський статут та релігійні канони, вінчає їх.

Після одужання Фредерік повертається в діючу армію. Він щодня відправляє Кетрін листи, проте вона їх не отримує. Рінальді не бажає вірити в їх любов і хоче повернути Фредеріка до колишнього способу життя - холостяцькому розгулу (на думку ряду критиків причина його вчинків - ревнощі). Він, як старший офіцер відповідальний за здійснення військової цензури кореспонденції, забороняє відправку та одержання листів лейтенанта Генрі. Фредерік все більше стурбований. Під час однієї з бойових операцій він залишає розташування частини, тим самим формально стаючи дезертиром. Потайки він пробирається в Мілан, але Кетрін в госпіталі вже немає. Її подруга Еллен приховує її місцезнаходження, але повідомляє, що дівчина вагітна. Від Рінальді Фредерік дізнається, що його кохана в Швейцарії і нелегально відправляється туди. Він знаходить її в палаті пологового будинку містечка Бріссаго, але трапляється трагедія: дитина народжується мертвою, через кілька годин Кетрін вмирає на руках Фредеріка. Одночасно лунає дзвоновий сполох, що сповіщає про укладення мирного договору між Італією та Австро-Угорщиною.

Існує альтернативний, «щасливий голлівудський» фінал - Кетрін виживає. Фільм в редакції з таким розвитком сюжету демонструвався в США в 1930-х роках, був позитивно сприйнятий глядачами, але викликав протест у Ернеста Хемінгуея.

Ролі[ред. | ред. код]

Актор Роль
Гері Купер Фредерік Генрі Фредерік Генрі
Гелен Гейс Кетрін Барклі Кетрін Барклі
Адольф Менжу Рінальді Рінальді
Джек Ля Ру священик священик
Мері Філліпс Еллен Фергюсон Еллен Фергюсон

Нагороди[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Оглядач газети «The New York Times» у 1930-ті роки так відгукнувся про фільм: "Можливо тими, хто не читав роман Хемінгуея, картина буде сприйнята з певним інтересом як трагічна мелодрама. Однак при цьому в деяких сценах кінематографісти вважають само собою зрозумілим, що глядачі читали книгу. Фільм занадто швидко переходить від одного епізоду до іншого, а тяготи і переживання лейтенанта Генрі позначаються уривками, швидше натяками, ніж прямим текстом.

Знімальна група[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]