Прощавай, немита Росія
«Прощавай, немита Росія» (рос. «Прощай, немытая Россия») — вірш російського поета Михайла Лермонтова, названий за першим рядком.
Історія[ред. | ред. код]
Прийнято вважати, що вірш був написаний в травні 1840 року у час від'їзду на заслання на Кавказьку війну) або в квітні 1841 року, коли поетові було наказано покинути Петербург.
За життя Лермонтова вірш не публікувалася і не був відомий. Перша згадка про вірш міститься в листі російського видавця та літературознавця П. І. Бартенєва до колеги П. О. Єфремова від 9 березня 1873 року, в якому наводиться текст вірша зі словами «Ось ще вірші Лермонтова, списані з оригіналу».
«Прощавай, немита Росія» був вперше опублікований в 1887 році літературним істориком П. О. Висковатовим в журналі «Русская старина» (№ 12, с. 738—739) без вказання джерела, потім в 1890 році в заснованому П. І. Бартенєвим журналі «Русский архив» (№ 11, с. 375), текст супроводжений приміткою: «Записано зі слів поета сучасником».
Текст[ред. | ред. код]
Вірш складається з двох чотиривіршів. У редакції, опублікованій «Російським архівом» (1890):
Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ, И вы, мундиры голубые, И ты, им преданный народ. Быть может, за стеной Кавказа Сокроюсь от твоих пашей, От их всевидящего глаза, От их всеслышащих ушей.
Новітній інтерес[ред. | ред. код]
Рядки з «Немитої Росії» неодноразово цитував В. В. Путін на зустрічах з переможцями конкурсу «Учитель року Росії»[1][2].
В 2017 року Президент України Петро Порошенко процитував рядки з вірша на урочистій церемонії з нагоди отримання Україною безвізового режиму з країнами ЄС, яка стала символом розриву України з імперією[3]. В Україні це цитування призвело до сплеску інтересу до вірша та історії його створення.
Заперечення авторства М. Лермонтова[ред. | ред. код]
Вірш був представлений в радянських шкільних підручниках протягом значного часу існування СРСР[4] і завжди подавався за авторством Михайла Лермонтова.
Питання про авторство Лермонтова першим підняв в 1989 році письменник В. С. Бушин[5][6], потім в 1994 році припущення про фальсифікацію були опубліковані в газеті «Літературна Росія» істориком і публіцистом Г. Є. Клечоновим[7]. Сумніви в авторстві вірша висловили також літературознавці М. Д. Ельзон[8] і М. М. Скатов[9][10], письменники В. В. Хатюшин[11] і С. А. Сокуров, критик В. Г. Бондаренко[12] та інші.
На думку ж деяких авторів, «російські критики та літератори розгорнули дискусію щодо уявної непричетності Михайла Лермонтова до образливого для російських патріотів вірша тільки з розквітом у Росії „путінізму“ та „культом величі“ Росії»[відсутнє в джерелі][13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Interfax: Путин рассказал учителям о любви к Лермонтову. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ РИА Новости: Путин. Патриотизм должен быть нравственным ориентиром для подростков. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Прощай, немита Росіє! — Порошенко про остаточний розрив з імперією. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 8 липня 2017.
- ↑ Лермонтов в советской школе (1953—1991): канон, идеология, педагогика): The Canon, Ideology, Pedagogy. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 8 липня 2017.
- ↑ Бушин В. С. Странная судьба одного стихотворения // Кубань. — 1989. — № 10. — С. 80 — 90.
- ↑ Бушин В. Письмо Президенту: Кто немытый?. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Г. Е. Клечёнов. «Об одной очень старой мистификации». Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ Об авторе стихотворения «Прощай, немытая Россия…» [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Звезда. — 2004, № 2.
- ↑ Н. Н. Скатов. Всеведенье пророка: к 190-летию со дня рождения М. Ю. Лермонтова // Русская литература. — 2005, № 1. — С. 13—14.
- ↑ И. Буккер (30.08.2015). Прощай, немытая Россия!. Русская Сила. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 23 березня 2022.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|5=(довідка) - ↑ В. Хатюшин: Давно разоблачённая фальшивка. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2020.
- ↑ В. Бондаренко. Лермонтов: мистический гений[недоступне посилання з Декабрь 2019]
- ↑ ИГОРЬ БУККЕР (28.03.2014). Мельница мифов: Лермонтову приписали русофобию. Правда.Ру. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 23 березня 2022.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|subtitle=(довідка)