Прусов Віталій Арсенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прусов Віталій Арсенійович
Народився 16 лютого 1940(1940-02-16) (78 років)
Севастополь
Громадянство Україна Україна
Діяльність метеоролог
Відомий завдяки гідромеханіка, метеорологія
Alma mater КПІ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Звання професор

Прусов Віталій Арсенійович (*16 лютого 1940 року в Севастополі) — український гідромеханік та метеоролог, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри метеорології та кліматології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 лютого 1940 року в Севастополі. Закінчив у 1964 році теплотехнічний факультет Київського політехнічного інституту зі спеціальності «теплоенергетичне устаткування електростанцій». У 19641967 роках інженер відділу термодинаміки газових потоків Інституту технічної теплофізики АН УРСР. У 19671983 роках працює інженером, старшим інженером, старшим викладачем, доцентом кафедри обчислювальної математики та програмування Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА). У 19832007 роках завідувач науковими підрозділами Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, науковий керівник понад 10 науково-дослідних робіт, пов'язаних з розробкою чисельних методів прогнозу погоди з різною завчасністю. Рішенням Центральної методичної комісії Державної гідрометеорологічної служби розроблений метод прогнозу погоди для території України було рекомендовано до впровадження в Гідрометцентрі України (2006). У 2003 році присвоєно вчене звання професора. З 2007 року професор кафедри метеорології та кліматології Київського університету.

Кандидатська дисертація «Дослідження характеристик течії поблизу соплових апаратів, що реалізують пристінні струмені» захищена у 1974 році в Інституті гідромеханіки АН УРСР. Докторська дисертація «Чисельне дослідження мезомасштабних процесів в задачах динаміки нижнього шару атмосфери» захищена в 1992 році в московському Інституті прикладної механіки АН СРСР.

Викладає спеціалізовані курси: «Основи гідромеханіки і термодинаміки», «Динамічна метеорологія», «Чисельні методи прогнозу погоди». Член спеціальної Вченої ради Київського університету з захисту дисертацій, член Вченої ради Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту. Член редколегії наукових збірок праць УкрНДІ гідрометеорології «Питання аналізу і прогнозу погоди» та Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів «Екологія і ресурси».

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат премії імені Тараса Шевченка Київського університету у 2009 році за підручник «Математичне моделювання атмосферних процесів». Відзначений знаком «Почесний працівник гідрометслужби України» (2004 рік).

Наукові праці[ред. | ред. код]

Наукові інтереси: експериментальна та теоретична гідромеханіка; чисельні методи в рівняннях математичної фізики; дослідження, присвячені математичному моделюванню циркуляції атмосфери та антропогенного впливу на неї; чисельні методи прогнозу погоди. Автор понад 60 наукових праць, 5 монографій, 9 книг. Під науковим керівництвом захищено 3 кандидатські дисертації, 2 підготовлено до захисту. Основні праці:

  1. Інформатизація аерокосмічного землезнавства. — К., 2001 (у співавторстві).
  2. Стихійні метеорологічні явища на території України за останнє двадцятиріччя (1986–2005). — К., 2006 (у співавторстві).
  3. Моделювання природних та техногенних процесів в атмосфері. — К., 2006 (у співавторстві).
  4. Математичне моделювання атмосферних процесів. — К., 2005 (у співавторстві).
  5. Динамічна метеорологія. — К., 2009 (у співавторстві).

Література[ред. | ред. код]

  1. Кафедрі метеорології та кліматології Київського національного університету імені Тараса Шевченка — 55 років. — К., 2004.
  2. Київський національний університет імені Тараса Шевченка «Шляхами успіху». — К., 2008. Том ІІІ.
  3. Географічний факультет у персоналіях / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Дмитрук О. Ю. та інші. — К., 2008.