Пручаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пручаї
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Прилуцький район
Рада/громада Охіньківська сільська рада
Код КОАТУУ 7424186203
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 59
Площа 0,483 км²
Густота населення 122,15 осіб/км²
Поштовий індекс 17550
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°40′29″ пн. ш. 32°43′42″ сх. д. / 50.67472° пн. ш. 32.72833° сх. д. / 50.67472; 32.72833Координати: 50°40′29″ пн. ш. 32°43′42″ сх. д. / 50.67472° пн. ш. 32.72833° сх. д. / 50.67472; 32.72833
Середня висота
над рівнем моря
123 м
Водойми річка Утка
Місцева влада
Адреса ради 17550, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Охіньки, вул.Шевченка,13 , тел. 64-9-42
Карта
Пручаї. Карта розташування: Україна
Пручаї
Пручаї
Пручаї. Карта розташування: Чернігівська область
Пручаї
Пручаї
Мапа

Пручаї́ — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 6 осіб. Орган місцевого самоврядування — Охіньківська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Утка, ліва притока Удаю.

Історія[ред. | ред. код]

Село Пручаї відоме більш, як хутір, який зараз перебуває на межі вимирання, і в якому залишилося тільки дві молоді сім'ї. Пручаї дуже мальовничі, оскільки тут є гори, через які місцеві селяни називають їх «другою Швейцарією». Назва хутору походить від козака Пручая, завдяки якому названий мальовничий хутір.

Відомі люди[ред. | ред. код]

На хуторі Пручаї провів своє дитинство український фольклорист і етнограф Василь Петрович Милорадович (1845[6]–1910)[1][2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Современная малорусская этнографія Н. Ө. Сумцова. Оттискъ изъ журнала «Кіевская старина».— Кіевъ. Типографія "Корчакъ - Новицкаго", 1897.— С. 10—12.
  2. Пручаї. http://shp.gromada.org.ua. Сухополов’янська громада. 30.04.2020. Процитовано 26.07.2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Современная малорусская этнографія Н. Ө. Сумцова. Оттискъ изъ журнала «Кіевская старина».— Кіевъ. Типографія "Корчакъ - Новицкаго", 1897.— С. 10—12. (рос. дореф.)
  • Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система.— 2— е вид., доп.— Прилуки, 2008.— 250 с.: іл.

Посилання[ред. | ред. код]