Прядкін Леонід Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прядкін Леонід Федорович
Дата народження 21 березня (8 березня) 1906(1906-03-08)
Місце народження Краматорськ, Харківська губернія, Російська імперія
Дата смерті 27 грудня 1986(1986-12-27) (80 років)
Місце смерті Київ
Громадянство УРСР
Професія кінооператор
Нагороди
IMDb ID 1628654
Аніматор.ру ID 5509

Прядкін Леонід Федорович  (19061986) — радянський український кінооператор. Лауреат Премії ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1967), Державної премії СРСР (1972). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1986). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1906 р. у Краматорську в родині службовця. Закінчив операторський факультет Київського кіноінституту (1935).

Учасник Другої Світової війни.

Працював асистентом оператора і оператором Київської кінофабрики (19351940), «Київтехфільму» (19401941).

З 1945 р. — оператор «Київнаукфільму».

Викладав в КДІТМ ім І. К. Карпенка-Карого.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 27 грудня 1986 р. в Києві.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Зняв стрічки: «Стахановські рейси» (1939), «Тема 214» (1940), «Виноградарство» (1946), «Техніка безпеки на судах річкового флоту» (1948), «Академік Пере-дерій», «Хліб на пісках» (1949), «Суха штукатурка» (1950), «Українська РСР», «Полісся», «Карпати і Прикарпаття» (1951), «Основи технології машинобудування» (1953), «Виробництво листового скла» (1952), «Кукурудзозбиральний комбайн КУ-2» (1954), «Академік Іванов» (1955), «За високий врожай тютюну» (1956), «Фарфор» (1957), «Спортивна гімнастика» (1958), «Люди великої мрії», «Нехай усі знають» (1959), «Про це сперечаються у світі» (1960), «Автоматизація прокатних станів» (1961, Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю, Будапешт), «Марко Кропивницький» (1962), «Золоті зерна» (1963), «Загадковий 102-й» (1964), «Підірваний світанок» (1965, Диплом зонального огляду, Ленінград, 1966), «Релігія і XX століття» (1966), «Мова тварин» (1965. Премія ім. М. В. Ломоносова І ст., 1967; І премія Всесоюзного кінофестивалю, Ленінград, 1968; Призи «Золота статуетка» і «Золотий дельфін» Міжнародного кінофестивалю в Ірані; Приз «Срібний кубок» фестивалю в Камбоджі; Приз «Золотий голуб» XII Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг; Золота медаль Міжнародного кінофестивалю, Будапешт; Почесні дипломи МАНК і Міжнародного кінофестивалю, Белград), «Сім кроків за обрій» (1968), «Чи думають тварини?» (1970, Державна премія СРСР, 1972; Почесний диплом МАНК), «Я та інші» (1971), «Доміно» (1973), «Технологія зберігання фруктів» (1975), «Пригоди капітана Врунгеля» (19761977, у співавт. з Володимиром Белоруссовим) та ін.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.129;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.338;
  • Митці України. К., 1992. — С.479—480;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.494;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — СІ 118.