Прямобалка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Прямобалка
Pryambalka gerb.png Pryambalka prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Арцизький
Рада/громада Прямобалківська сільська рада
Код КОАТУУ 5120485401
Основні дані
Засноване 1834
Населення 1075
Площа 1,63 км²
Густота населення 659,51 осіб/км²
Поштовий індекс 68440
Телефонний код +380 4845
Географічні дані
Географічні координати 45°53′31″ пн. ш. 29°18′01″ сх. д. / 45.89194° пн. ш. 29.30028° сх. д. / 45.89194; 29.30028Координати: 45°53′31″ пн. ш. 29°18′01″ сх. д. / 45.89194° пн. ш. 29.30028° сх. д. / 45.89194; 29.30028
Середня висота
над рівнем моря
62 м
Місцева влада
Адреса ради 68440, Одеська обл., Арцизький р-н, с.Прямобалка, вул.Покровська,46а , тел. 4-32-33
Карта
Прямобалка. Карта розташування: Україна
Прямобалка
Прямобалка
Прямобалка. Карта розташування: Одеська область
Прямобалка
Прямобалка
Мапа

Прямобалка у Вікісховищі?

Прямоба́лка (у минулому: Село № 21, Денневіц) — село в Арцизькому районі Одеської області, засноване в 1834 році німецькими колоністами. Засновники — 64 родини з бессарабських колоній, Бранденбурга, Померанії, Мекленбурга та Саксонії.

Історія[ред. | ред. код]

14 листопада 1945 село Деневиць перейменовано на Прямобалка, Деневицька сільська рада на Прямобалківську.[1]

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

Поселення епохи пізньої бронзи і перших століть н. е.: за 1,5 км на південь від села на лівому березі р. Ташлик на мису між балками, площа 100×100 м; за 1 км на південь від села на лівому березі р. Ташлик. Поселення епохи пізньої бронзи за 1,5 км на південь від села на правому березі р. Ташлик навпроти кар'єра, площа 300×700 м. Поселення епохи пізньої бронзи і слов'ян VI—VII ст. на південній околиці села на правому березі р. Ташлик, на мисі біля ставка, площа 50×400 м.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1059 осіб, з яких 509 чоловіків та 550 жінок.[2]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1063 особи.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 46,88 %
російська 37,58 %
болгарська 10,42 %
молдовська 3,91 %
грецька 0,56 %
гагаузька 0,37 %
румунська 0,19 %

Герб і прапор[ред. | ред. код]

На синьому (лазуровому) полі срібна вузька мурована балка. У верхньому полі золота квітка соняшника, у нижньому — срібний ріг достатку у перев'яз зліва з якого висипається золоте зерно, який супроводжується у правому верхньому куті срібним георгіївським хрестом. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.

Символіка[ред. | ред. код]

Геральдична балка вказує на географічне розміщення села вздовж балки. Три кладки мурованої балки символізують три кар'єра по здобичі каміння. Соняшник, символіка квітки пов'язана з сонцем: золотистим кольором і променевими пелюстками символізує південний край, світло, тепло. Ріг достатку символ економічного достатку, багатства та процвітання. Зерно символ плодючості, рослинних сил, безперервного життєвого процесу, яке підкреслює розвиток насіннєзнавства державного підприємства дослідного господарства, селекційно-генетичного інституту Української академії аграрних наук по утворенню та реалізації насіння та посадкових ярових і озимих культур. Георгіївський хрест символізує перемогу російської армії над наполеонівськими військами в вересні 1813 року біля Деневіца в Пруссії, на згадку якого було названо село. А також нагадує повного кавалера ордена Святого Георгія М. І. Кутузова, ім'ям якого назване господарство. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку. Срібний, білий колір символізує чистоту та невинність. Лазуровий символізує красу, гідність, добро. Герб розміщений у золотому картуші, який рекомендований Українським геральдичним товариством, прикрашений сільською короною, яка вказує на статус села.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019.