Прізвища на -енко
Прі́звища на -е́нко належать до одних з найпоширеніших серед українців прізвищ. Або, як зазначають мовознавці, одним із найпродуктивніших серед формантів українських прізвищ є суфікс -енк(о).
У пам'ятках 16 століття патроніми на -енко локалізувалися в основному на Поділлі, зрідка траплялися на Київщині, Житомирщині.
У 17 столітті утворення на -енко уже належать до найпоширенішого антропонімічного типу на території Східної України. У козацьких реєстрах, складених після Зборівської угоди 1649 року, прізвищеві назви на -енко мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. За підрахунками Степана Бевзенка, у реєстрі Київського полку найменування на -енко становлять 60 % від усього складу прізвищевих назв. Дослідник пояснив таку величезну кількість назв на -енко в основному джерелі української антропонімії 17 століття тією обставиною, що до реєстрів записувались переважно молоді козаки, тоді як їхні батьки мали найменування без суфікса -енко: Коваль — Коваленко тощо.
Зазначений факт свідчить і про те, що прізвищеві форми у 17 столітті ще не мали тієї стабільності, якої вони набули пізніше, зокрема, антропоніми на -енко ще не втратили живого зв'язку із загальними словами, вживаними на позначення синів за батьком. Цей зв'язок простежується навіть у першій половині 19 століття, коли розпочалося офіційне впровадження прізвищ серед широких мас населення.
Прізвища на -енко відносяться до найпоширенішої групи з прізвищетворними суфіксами — патронімічної, тобто з суфіксами, які вказують на батька, діда (предка) особи. Суфікси -енко (патронімічні з відтінком поваги, в значенні «чийсь син») утворили, наприклад: Бабенко, Бондаренко, Бойченко, Василенко, Вдовиченко, Гончаренко, Григоренко, Гриценко, Даниленко, Діденко, Дем'яненко, Зінченко, Іваненко, Капітаненко, Капітоненко, Касьяненко, Кириленко, Клименко, Коваленко, Козубенко, Косенко, Кравченко, Лук'яненко, Луценко, Павленко, Панченко, Пархоменко, Петренко, Посвятенко, Потапенко, Ращенко, Савченко, Симоненко, Сударенко, Тарасенко, Тимошенко, Титаренко, Ткаченко, Трофименко, Устименко, Шевченко, Юрченко, Ярмоленко тощо.
Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі, де появлялось безліч утікачів з усієї України. У ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоби втікачів не могли розшукати їхні власники. Та й козаки з державного утворення Гетьманщина, які перебували на Січі на цей час, змінювали свої прізвища на прізвиська. У козацьких реєстрах, складених після Зборівської угоди 1649 року, прізвищеві назви на -енко (Короцюпенко, Голопупенко, Дубогризенко тощо) мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. Наприклад, у реєстрі Київського полку 1650 року такі прізвища становлять 60 % від усього складу.[1]
Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/-щенко. Справа в тім, що патронімічні маркери -ченко утворюється від основ, що закінчуються на -ко: Федько (Федченко), Василько (Васильченко), Іванко (Іванченко); а -щенко – внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско (Денищенко), Бориско (Борищенко), Фесько (Фещенко).
Загалом, в Україні група прізвищ на -енко, -єнко є другою за чисельністю (після групи прізвищ на -ов(а), -ев(а), -єв(а)) та становить 15% носіїв від усього населення країни.[3]
Поширеність групи прізвищ за закінченнями та суфіксами на -енко, -єнко серед регіонів України станом на 2011—2013 роки, %:[3] Жирний шрифт означає те, що група прізвищ на -енко, -єнко є найчисельнішою в певному регіоні.
| регіон | Частка, % |
|---|---|
| АР Крим | 11,36 |
| Вінницька область | 9,54 |
| Волинська область | 2,35 |
| Дніпропетровська область | 19,23 |
| Донецька область | 16,59 |
| Житомирська область | 13,17 |
| Закарпатська область | 1,64 |
| Запорізька область | 18,50 |
| Івано-Франківська область | 2,12 |
| Київська область | 25,64 |
| Кіровоградська область | 21,84 |
| Луганська область | 17,04 |
| Львівська область | 2,36 |
| Миколаївська область | 17,30 |
| Одеська область | 14,37 |
| Полтавська область | 25,11 |
| Рівненська область | 2,92 |
| Сумська область | 28,53 |
| Тернопільська область | 1,85 |
| Харківська область | 19,88 |
| Херсонська область | 17,94 |
| Хмельницька область | 3,71 |
| Черкаська область | 25,60 |
| Чернівецька область | 2,52 |
| Чернігівська область | 26,11 |
| м. Київ | 21,06 |
| м. Севастополь | 12,15 |
| Україна | 15,00 |
- ↑ 14 жовтня - День Українського козацтва. slavs.org.ua. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
- ↑ Instagram. www.instagram.com. Процитовано 20 квітня 2026.
- 1 2 Статистика прізвищ та імен України. stats.ridni.org (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
- Чучка П. П. Прізвище // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 494—495.
- Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. — К., 1969.
 |
Це незавершена стаття про особливості національних прізвищ за мовою походження (67 К, 1 С).. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |