Прієкуле
Зовнішній вигляд
| Прієкуле | ||
|---|---|---|
Лютеранська церква | ||
| ||
| Країна | Латвія | |
| Регіон | Курляндія | |
| Край | Прієкулеський край | |
| Перша згадка | 1483 | |
| Статус | 1928 | |
| Площа | ||
| • Загалом | 5,4 км² | |
| Висота | 60 м | |
| Населення (2016)[1] | ||
| • Загалом | 2167 ос. | |
| • Густота | 401,3 осіб/км² | |
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | |
| • Літній час | EEST (UTC+3) | |
| Сайт | www.priekule.lv | |
![]() | ||
![]() | ||
Прієкуле (латис. Priekule, нім. Preekuln) — місто на південному заході Латвії, в історичній області Курземе у Прієкулеському краю.
В історичних джерелах Прієкуле вперше згадане у 1483 році, коли тутешні землі були видані у володіння династії барона фон Корфа. Палац Барона «дожив» до наших днів, і зараз у ньому розташована школа. Збереглися й побудовані у 1699 році ворота, зображення яких використається на гербі міста з того самого моменту, як Прієкуле дістало права міста.
Основний розвиток міста прийшов на відкриття у 1871 році залізничної гілки Лієпая-Вільнюс. Під час Другої світової війни з 450 будинків недоторканими залишилося лише 40. Відразу ж після війни тут розташувався районний центр.
- поет Яніс Петерс (1939)
- працівник культури Євгеній Мейя,
- доктор наук в області хімії Валдіс Кампарс,
- священик та письменник Карліс Кампе,
- гончар Едіте Звагуле,
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Приекуле (рос.)
