Псевдокопуляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комаха на квітці офрис комахоносної

Псевдокопуляція — імітація процесу спарювання між самцем деяких комах, привабленого квітками низки рослин (деякі орхідеї), і структурами, утвореними цими квітками, що нагадують «самку»,[1][2][3]. Дане явище часто розглядають як приклад високоспеціалізованої ентомофілії[4].

Квітки орхідей роду офрис (Ophrys)[5] (наприклад, офрис комахоносна, офрис бджолоносна) імітують зовнішній вигляд і запах незапліднених самок одиночних бджіл з роду Андрена (Andrena), залучаючи в якості запилювачів самців цих комах[6]. Квітки мають деталі, що відзначають видову і статеву приналежність — т. зв. візуальні атрактанти, які служать для самців сигналом до початку залицяння. Також, щоб самець не розпізнав обман до того, як встигне запилити квітку, на пелюстках зазвичай є особливі вирости і ворсинки, що забезпечують імітацію тактильного контакту з тілом самки. Запах і форма цих квіток збуджують статеві інстинкти самців. Сідаючи на квітки, вони виробляють на них ті ж рухи, як і при цьому зляганні. Залишаючи квітка, самець-запильник несе на голівці поллінарій, залишаючи його на рильці іншої квітки і здійснюючи, таким чином, перехресне запилення. Після відвідин кількох квіток самці надалі ігнорують офриси, і тільки 10 % з них знову сідають на їх квіти[7]. У 2009 році було доведено, що офриси виділяють аломони[8] — особливу суміш органічних хімічних сполук алкенов і алканів, яка імітує запах феромонів самок комах, чим безпосередньо залучають самців[9].

Феромони, як правило, є видоспецифічними для кожного виду комах. Завдяки цій специфічності орхідеї, що відтворюють запах самок того чи іншого виду запилювачів, забезпечують репродуктивну ізоляцію від близьких видів орхідей[10][11]. Слід зазначити, що в кольорах цих орхідей відсутній нектар, який міг би бути атрагентом для потенційних запилювачів.

Інша група орхідей, квітки яких запилюються шляхом псевдокопуляціі самцями комах, поширена в Австралії. Тут зростають представники дев'яти різних родів, що мають подібні пристосування[12]. Прикладом служить взаємини орхідеї Chiloglottis trapeziformis і оси Neozeleboria cryptoides[13].

Псевдокопуляцію виявлено також у мурах роду Myrmecia. Самці Myrmecia urens (у яких відсутня характерна для мурах антибіотична метаплевральна залоза) таким чином запилюють орхідею Leporella fimbriata''[14].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ayasse M. 2007. Chemical mimicry in sexually deceptive orchids of the genus Ophrys // Phyton- Annales Rei Botanicae. — 46:- Р. 221—223.
  • Schiestl F. P., S. Cozzolino. 2008. Evolution of sexual mimicry in the orchid subtribe orchidinae: the role of preadaptations in the attraction of male bees as pollinators. // Bmc Evolutionary Biology. — 8.
  • Schluter P. M., P. M. Ruas, G. Kohl, C. F. Ruas, T. F. Stuessy, H. F. Paulus. 2009. Genetic patterns and pollination in Ophrys iricolor and O-mesaritica (Orchidaceae): sympatric evolution by pollinator shift // Botanical Journal of the Linnean Society. — 159: — Р. 583—598.
  • Vereecken N. J., F. P. Schiestl. 2008. The evolution of imperfect floral mimicry // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. — 105: — Р. 7484-7488.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Англо-русский толковый словарь генетических терминов". Арефьев В. А., Лисовенко Л. А., Москва: Изд-во ВНИРО, 1995
  2. van der Pijl, L., Dodson, C. H. (1966) Orchid Flowers; Their Pollination and Evolution. Coral Gables, FL: Univ. Miami Press
  3. Pasteur, G (1982). A Classificatory Review of Mimicry Systems. Annual Review of Ecology and Systematics 13: 169. doi:10.1146/annurev.es.13.110182.001125. 
  4. van der Pijl, Leendert; Dodson, Calaway H. (1966). Chapter 11: Mimicry and Deception. Orchid Flowers: Their Pollination and Evolution. Coral Gables: University of Miami Press. с. 129–141. ISBN 0-87024-069-2. OCLC 310489511. 
  5. Borg-Karlson A.-K. 1990 Chemical and ethological studies of pollination in the genus Ophrys (Orchidaceae) // Phytochemistry. — 29: Р. 1359—1387
  6. Stokl J., P.M. Schluter, T.F. Stuessy, H.F. Paulus, R. Fraberger, D. Erdmann, C. Schulz et al. 2009. Speciation in sexually deceptive orchids: pollinator-driven selection maintains discrete odour phenotypes in hybridizing species // Biological Journal of the Linnean Society. — 98: Р. 439—451
  7. Illustrated Encyclopedia of Orchids. ISBN 0-88192-267-6.
  8. Ayasse M. 2007. Chemical mimicry in sexually deceptive orchids of the genus Ophrys //Phyton- Annales Rei Botanicae. — 46: Р. 221—223.
  9. Schluter P.M., P.M. Ruas, G. Kohl, C.F. Ruas, T.F. Stuessy, and H.F. Paulus. 2009. Genetic patterns and pollination in Ophrys iricolor and O-mesaritica (Orchidaceae): sympatric evolution by pollinator shift // Botanical Journal of the Linnean Society. — 159: Р. 583—598.
  10. Shuqing Xu, Philipp M. Schluter, Giovanni Scopece, Hendrik Breitkopf, Karin Gross, Salvatore Cozzolino, Florian P. Schiest. Floral isolation is the main reproductive barrier among closely related sexually deceptive orchids // Evolution. Advance online publication 9 June 2011.
  11. Nicolas J. Vereecken, Salvatore Cozzolino, Florian P. Schiestl. Hybrid floral scent novelty drives pollinator shift in sexually deceptive orchids // BMC Evolutionary Biology. — 2010. — V. 10. — P. 103.
  12. И. Г. Мещерский — Причуды паразитизма // «Биология», № 34/1996
  13. Jones, D. (2006). A Complete Guide to Native Orchids of Australia including the Island Territories // New Holland Publishers (Australia), Sydney.
  14. Peakall R. (1989). The unique pollination of Leporella fimbriata (Orchidaceae) by pseudocopulating winged male ants Myrmecia urens (Formicidae). // Plant Systematics and Evolution. — 167. — Р. 137—148.

Фототека[ред. | ред. код]