Псевдокунячі акули
| Псевдокунячі акули | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Псевдокунячі акули (Pseudotriakidae) — родина акул з ряду кархариноподібних (Carcharhiniformes). Має 3 роди та 5 видів.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина представників цієї родини варіює в широких межах — від 56 см до 2,5 м. Голова округлої форми з помірно витягнутою мордою. Перед очима є глибока шкіряна складка. Миготлива перетинка недорозвинена. Вусики відсутні. Міжніздряна відстань у 1,5 рази більша, ніж у куницевих акул. Рот довгий, трикутний. Особливістю є дуже велика основа спинного плавця. Вона довша за хвостовий плавець[уточнити]. Нижня лопать хвостового плавця невелика або повністю відсутня.
Забарвлення цих акул сіре, буре, чорне, у низки видів з білими відтінками з боків.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Тримаються переважно на значній глибині — до 2000 м, хоча можуть траплятися на рівні 130 м, біля континентальних схилів та шельфів. Живляться дрібною донною рибою та безхребетними.
Це яйцеживородні риби. Ембріони харчуються жовтком всередині самиці.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Зустрічаються у західній частині Тихого океану, також на заході Індійського океану.
Роди та види[ред. | ред. код]
- Рід Gollum Compagno, 1973
- Gollum attenuatus (Garrick, 1954)
- Gollum suluensis Last & Gaudiano, 2011
- Рід Planonasus Weigmann, Stehmann & Thiel, 2013
- Planonasus parini Weigmann, Stehmann & Thiel, 2013
- Planonasus indicus Ebert, Akhilesh & Weigmann, 2018
- Рід Pseudotriakis de Brito Capello, 1868
- Pseudotriakis microdon de Brito Capello, 1868
Джерела[ред. | ред. код]
- Compagno, L.J.V., M. Dando and S. Fowler (2005). Sharks of the World. Princeton University Press. pp. 257–260. ISBN 978-0-691-12072-0.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
