Перейти до вмісту

Псевдо-Гігін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Псевдо-Гігін
Сторінка з манускрипту «Про астрономію» Псевдо-Гігіна
Народився1 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, міфограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusМіфи[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Псевдо-Гігін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Псевдо-Гігін[3] — загальне ім'я для невідомих античних авторів-міфографів[4][5], праці яких підписані ім'ям Юлія Гігіна або приписані йому, проте достовірно не ототожнених ні з одним з двох відомих історикам Юліїв Гігінів (Гай Юлій Гігін і Гігін Громатік)[6][7].

Твори

[ред. | ред. код]

Для збереженої збірки «Міфи» (Fabulae), яка в єдиному відомому рукописі була приписана Гігіну, авторство Гая Юлія Гігіна відкидається більшістю дослідників[8], а роботи про землемірство, на думку істориків, належать перу Гігіна Громатіка (Землеміра)[9][10][11].

Трактат «Про астрономію» (De Astronomica, також відома як Poeticon Astronomicon — «Поетична Астрономія»[8][6]) являє собою перший латинський твір на астрономічні теми, складений на основі грецьких джерел.

  • У першій книзі трактату вводяться основні уявлення про сферичний космос, в центрі якого перебуває Земля, перераховуються основні поняття сферичної астрономії та дається розподіл землі на кліматичні пояси.
  • У другий і третій книгах перераховуються сузір'я і повідомляються пов'язані з ними легенди.
  • У четвертій книзі описуються кола небесної сфери, обговорюється добове обертання неба і пов'язані з ним сходи й заходи зірок, розглядається рух Сонця по екліптиці, сонячні та місячні затемнення, наводиться перелік планет.

За стилістичним аналізом тексту можна припустити, що трактат Псевдо-Гігіна «Про влаштування військових таборів» (лат. De munitionidus castrorum) теж належить автору «Про астрономію»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Catalog of the German National Library
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ а б Псевдо-Гигин. Об устройстве военных лагерей, 2002.
  4. ↑ В. Н. Ярхо. Вступительная статья // Первый Ватиканский мифограф / Перевод с латинского языка В. Н. Ярхо. — СПб. : Алетейя, 2000. — С. 5—42. — ISBN 5-89329-210-3.
  5. ↑ Мифографы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. ↑ а б Hyginus, Gaius Julius // Британника, 1911
  7. ↑ Hyginus // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  8. ↑ а б Торшилов, Д. О. Об истории книги // Мифы / Гигин. — 2-е изд., испр. — СПб. : Алетейя, 2000. — 400 с. — («Античная библиотека». Раздел «Античная история») — ISBN 5-89329-198-0.
  9. ↑ Альбрехт, Михаэль фон. История римской литературы. В 3 т = Geschichte Der Romischen Literatur. — Москва : «Греко-латинский кабинет» Ю. А. Шичалина, 2004. — Т. 2. — С. 958. — ISBN 5-87245-099-0.
  10. ↑ История римской литературы. В 2 т / Под ред. С. И. Соболевского, М. Е. Грабарь-Пассек, Ф. А. Петровского. — Москва : Изд-во АН СССР, 1959. — Т. 1. — С. 506—508.
  11. ↑ «Строго говоря, нам известны два Юлия Гигина. Один — знаменитый ученый энциклопедист времени Августа, подражавший в своем творчестве Варрону и сменивший последнего на посту директора Палатинской библиотеки. Ему принадлежат не дошедшие до нас труды о сельском хозяйстве, городах Италии, комментарии к Вергилию (из-за чего Авлом Гелием он был назван Грамматиком: Noct. Att., V, 8) и других. Другой — Громатик, то есть землемер, римский математик современник императора Траяна, касавшийся в одном из двух дошедших до нас сочинений, De limitibus constituendis, и астрономии.» — Петров, А. В. «Астрономия» Юлия Гигина и её место в культуре Римской империи // Гигин. Астрономия / Пер. и комм. А. И. Рубана. — СПб. : Алетейя, 1997.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Hygin. Fables / Texte établi et traduit par Jean-Yves Boriaud. — Paris : Les Belles Lettres, 1997. — 403 p. — (Collection des universités de France. XXXII)
  • Hygin. L’Astronomie / Texte établi et traduit par A. Le Boeuffle. — Paris : Les Belles Lettres, 1983. — 382 p. — (Collection des universités de France. LXXVIII)
  • Maurice Lenoir. Pseudo-Hygin. Des Fortifications du Camp / Texte établi et traduit par M. Lenoir. — Paris : Les Belles Lettres, 1979. — 176 p. — (Collection des universités de France. XXVIII)
  • The Myths of Hyginus. Fables 1 — 49 / Translated and edited by Mary Grant // Humanistic Studies. — Lawrence : University of Kansas Press, 1960. — No. 34 (19 April).
  • Hyginus. De astronomia libri quattuor (лат.). The Latin Library. Процитовано 16 лютого 2025.
  • Псевдо-Гигин. Об устройстве военных лагерей // Древность и Средневековье Европы / Пер. и комм. А. В. Колобова. — Пермь, 2002.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Псевдо-Гігін&oldid=45257178