Психічні захворювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Психічні захворювання
Gautier - Salpetriere.JPG
Вісім жінок, які уособлюють поширені психічні захворювання в 19 столітті (Арман Готьє)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F
MeSH D001523

Психічні розлади, захворювання (застаріле Душевні хвороби) — діагностовані за допомогою фахівця в галузі психічного здоров'я більш стійкі, стабільні психопатологічні стани, в основі яких лежать складні патологічні функціонально-структурні (нейрообмінні, нейромедіаторні, дистрофічні, диструктивні) процеси як в центральній нервовій системі так і в усьому організмі, характеризуються порушенням психічної діяльності людини і призводять до страждань або порушення здатності функціонувати в житті, і являють інтерес для клінічної психіатрії, в тому числі її відділів, таких як діагностика, лікування, профілактика, дослідження етіології і патогенезу.

Визначення[ред.ред. код]

Психічні розлади можуть бути розділені традиційно на психотичний розлад або психоз (англ. psychoses), тобто хворобливі стани, в яких наявні маячні ідеї, галюцинації, порушення свідомості, велике порушення емоцій і настрою, з'єднані з розладами мислення і діяльності, і не-психотичні розлади, що включає в себе неврози і інші типи невротичних розладів (наприклад, адаптивні реакції), частина психосоматичних розладів, розумова відсталість, більшість груп органічного розладу особистості, алкогольні залежності (і ін. речовини), деякі сексуальні відхилення. Цей поділ не є точним, оскільки в ході деяких непсихотичних розладів, наприклад наркоманія, можуть з'явитися психотичні симптоми (наприклад, порушення свідомості).

Виокремлення більшості різних психологічних розладів, що застосовуються в даний час в класифікації, такій як DSM або МКХ-5-10, зроблені в основному з практичних міркувань, пов'язаних з правилами поведінки медичної, соціальної та правової. Крім того, автори цих класифікацій використовують більш загальний термін «розлад» (англ. Disorder), щоб уникнути серйозних сумнівів щодо терміну «хвороба» (англ. disease або англ. illness). Тим не менш, деякі джерела використовують терміни «психічний розлад» і «психічне захворювання» як взаємозамінні, за винятком відмінностей між конотацією цих термінів чи винятками.

Більш вузьким способом визначення «психічних розладів» є ідентифікація психозу. Поняття розладів, пов'язане з поняттями психічного здоров'я, нормальної поведінки і його патології.

Структура психічних розладів за МКХ-10[ред.ред. код]

Передумови розвитку захворювань[ред.ред. код]

Психічні захворювання можуть виникати в результаті ураження головного мозку, яке тягне за собою з порушенням діяльності організму в цілому, та навпаки — внаслідок первинних захворювань тих чи інших органів і їхніх систем, що викликають вторинні порушення психіки людини.

Серед причин, що провокують розвиток психічних захворювань, найпоширеніші: спадкова схильність, інфекції, інтоксикації, психічні травми, захворювання головного мозку (наприклад, травми, пухлини), порушення діяльності залоз внутрішньої секреції та навіть авітамінози. Нерідко психічні захворювання стають наслідком порушення внутрішньоутробного розвитку дитини.

Прояви захворювань[ред.ред. код]

Проявляються психічні захворювання також різноманітним чином:

Порушення настрою

Порушення настрою веде до розвитку депресії або навпаки підвищеної екзальтації. Крім пригніченості і раптового підвищення настрою, у сфері почуттів у психічнохворих спостерігаються ще формальні зміни: надмірна дратівливість, при чому спостерігається невмотивована мінливість настрою і незначні приводи викликають сильні афекти, або навпаки — різке зниження збудливості почуття, коли хворий відноситься байдуже до найдорожчих для нього інтересів. Подібного роду відхилення від норми можуть свідчити про розвиток певних форм божевілля.

Порушеннями мислення

Порушення мислення виявляється найчастіше у нав'язливих станах і маренні. Хід мислення в меланхолійному стані сповільнюється, в маніакальному прискорюється. При значному прискоренні в ході ідей дуже легко наступає незв'язність мислення, що виявляється також незв'язністю мовлення.

Поєднання безглуздих ідей називається маренням. Воно виникає мимоволі хворого при збереженні розумових здібностей, без помітних змін самопочуття. Зміст марення психічнохворих нескінченно різноманітний, і в значній мірі визначається освітою суб'єкта та ідеями епохи, однак якщо залишити осторонь конкретний зміст марення, то він може бути зведений до переслідування, манії величі, марення самозвинувачення, марення іпохондричні, еротичні, релігійні тощо. Іноді марення становить головний і майже єдиний симптом.

Іноді якесь уявлення наполегливо залишається в свідомості хворого, незважаючи на його бажання думати про інше. Тоді говорять про розвиток нав'язливого стану. Такі спогади часто супроводжуються сильною реакцією з боку сфери почуттів у вигляді страху або стають безпосереднім імпульсом до невмотивованих дій, нерідко злочинних, як вбивство, підпал або самогубство.

Розлади пам'яті

Втрата пам'яті — амнезія — може бути часткова або повна, обіймати цілі тривалі періоди. Пам'ять може бути ослаблена по відношенню до вражень недавнього минулого чи давно минулого, вона може бути збережена при різкому ослабленні розумових здібностей і навіть іноді разюче розвинена в деяких випадках ідіотизму. Особливий вид порушення пам'яті полягає в нездатності до правильного відтворення уявлень, чим обумовлюються обмани спогадів; такі хворі справляють враження брехунів, самі цього не помічаючи.

Обмани сприйняття

Обмани сприйняття найчастіше виявляються у появі галюцинацій. Важливо мати на увазі, що такі чисто патологічні симптоми, як галюцинації, а також нав'язливі ідеї і хворобливий нестримний потяг часто спостерігаються і в людей, яких не можна визнати психічнохворими. З іншого боку, при безперечному розвитку психічної хвороби може спостерігатися вражаюче збереження логічних операцій, доцільна практична і професійна діяльність і відома ступінь художньої творчості.

Зниження інтелекту

Для того, щоб враження органів чуття, що доставляють зовнішній матеріал для конкретних уявлень, перероблялися в такі, потрібна значна напруга уваги. При розвитку психічних захворювань цей акт порушений, уявлення не можуть утворитися або виникають недостатніми і неправильним чином. Разом з тим страждає здатність логічної обробки і зв'язку уявлень та відстороненого мислення. Результатом є вузький кругозір, бідність відстороненого мислення і нижчий рівень інтелектуального розвитку порівняно зі здоровою людиною.

Терапія[ред.ред. код]

Психічні захворювання відомі дуже давно. У старі часи лікування таких захворювань провадилося переважно заклинаннями, замовляннями, молитвами, постом, водними процедурами, кровопусканням, лікувальними рослинами. Сучасна терапія психічних захворювань полягає у лікуванні сном, електричними токами, інсуліном, різними фармацевтичними, головним чином хімічними, препаратами, вітамінами. Значну роль відіграє психотерапія та терапія працею.

В Україні[ред.ред. код]

Психічні захворювання за останні десятиліття розповсюдились, і кількість психічно хворих зростає. В Україні у 1960 році було близько 200 000 важко психічно хворих або 4,7 на 1 000 мешканців. З кількості психічно хворих, що були ліковані у психоневрологічних диспансерах України, припадало 22,5 на неврози, 9,2% на шизофренію, 9% на епілепсію. Психіатричне лікування в Україні ведеться спеціальними установами: психіатричними лікарнями (42 200 ліжок), психоневрологічними диспансерами (39), науково-дослідними інститутами (2), а також загальною амбулаторно-стаціонарною мережею[1].

За десятиліття 1990—2000 років кількість психічно хворих в Україні зросла на 5%. Пік зростання захворюваності припадає на 1997—1998 роки. На кінець 2000 року кількість психічно хворих в Україні становила 1 202 549 осіб, крім того зареєстровано понад 700 000 пацієнтів з алкогольною та близько 70 000 осіб з наркотичною залежністю. На кінець 2000 року серед психічно хворих відсоток інвалідів дстановила 20,6%[2].

На кінець 2009 року в Україні допомоги лікаря-психіатра потребували 1 мільйон 171 тисяч 133 осіб, або майже 2,5% відсотка українців. Із загального числа зареєстрованих пацієнтів з психічними розладами 58,6% — особи працездатного віку, 19,4% — діти і підлітки. У порівнянні із 2000 роком число інвалідів збільшилось на 18,7%[3].

В останні роки ситуація вкрай незадовільна: кількість ліжко-місць скорочена на 30%, тому шпиталізація виступає як крайня міра. Лікування хворих може тривати від кількох днів до 90 днів. Коли симптоматика зникає, лікар не може затримувати хворого в лікарні. Якщо ж оточуючі вважають хворого небезпечним, тільки рішення суду може примусити до лікування. Тому в 2010 року з'явились повідомлення про те, що в Україні збільшується кількість злочинів, скоєних психічно хворими[4].

Водночас відповідно до соціологічних досліджень, незважаючи на архаїчну структуру надання психіатричної допомоги, що сама по собі викликає негативне враження, українське суспільство в цілому прихильно ставиться до осіб, які страждають від психічних розладів[5].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]