Псування монет
Псува́ння моне́т (англ. Debasement) — неофіційне, неоголошене зменшення державною владою ваги або проби благородного металу монет при збереженні їх попередньої номінальної вартості з метою отримання прибутку[1].
Псування монет не слід плутати з такими поняттям, як[2]:
- девальвація — офіційне зменшення державною владою вмісту благородних металів у грошовій одиниці національної валюти при збереженні її номінальної вартості або зниження її офіційного курсу до іноземних валют[3];
- обрізування монет (англ. clipping of coin) — стіхійне зменшення ваги монет, що перебувають в обігу, різними механічними способами (відпилювання, свердління, обрізання ножицями тощо) зі зловмисними цілями[4].
- потіння монет (англ. Sweating) — трусіння монет у мішку для подальшого збору пилу з них;
- заглушка монет (англ. Plugging) — вийомка з монети частини металу з подальшим маскуванням.
Однак часто девальвація і обрізування можуть розглядатись як складові тривалого процесу псування монет[5].
Приклади[ред. | ред. код]
Наприклад, вартість денарія у римській валюті поступово зменшувалась, паралельно зі зміною урядом вмісту срібла і величини монети. Спочатку денарій, що почали карбувати у 269 році до н.е., дорівнював 10 мідним асам і становив 1⁄72 римського фунта та важив 4,55 г майже чистого срібла; у 217 році до н. е. вага денарія знизилась до 1⁄84 фунта (3,9 г), і він дорівнював вже 16 асам (у зв'язку із зменшенням ваги аса), а за Нерона (54—68 р. н. е.) денарій дорівнював 1⁄96 фунта (3,41 г). Пізніше вміст срібла в денарії систематично знижувався за рахунок лігатури (переважно міді)[6][7], внаслідок чого денарій, найбільше поширена в стародавньому світі срібна монета, зовсім знецінився.
Наприклад, наприкінці XVI у першій половині XVII ст. кращі за якістю монети Речі Посполитої зникали з обігу в зв'язку з псуванням власної монети, а також тому, що їх вивозили за кордон, де вони перекарбовувались на гірші й ввозились назад, поглиблюючи грошову кризу[8].
Причини псування монет[ред. | ред. код]
Головною причиною зменшення вмісту благородних металів у монетах урядом є фінансова причина. При тій же кількості, наприклад, срібла або золота можна випустити більше монет. Цей процес, зазвичай, приводить до інфляції, вилученню з обігу повноцінних чи якісніших монет[9][10].
Псування монет і закон Коперніка — Грешема[ред. | ред. код]
Беручи участь у підготовці грошової реформи 1526—1528 років, польський астроном, математик і економіст Миколай Коперник написав у своєму трактаті «Про карбування монет» (вперше було опубліковано у 1616 під назвою «Dissertatio de optima monetae cudendae ratione», остаточна редакція датується 1628 роком):
Хоч не злічити числа лих, від яких гинуть королівства, князівства і республіки, на мою думку чотири головні з них це: чвари, смертність, неродючість землі та псування монети. Перші три настільки очевидні, що їх ніхто не оспорює, але четверте визнається лише небагатьма, які глибше вникають; воно тягне за собою падіння держави не відразу і різко, а поступово і приховано— Коперник М. Трактат про карбування монет[11]
Там же було подано один з основоположних законів грошового обігу, який був чітко сформульований англійським фінансовим діячем Т. Грешемом у 1560 році і згодом отримав назву Закон Коперника — Грешема і який у своєму лаконічному формулюванні звучить: «Гірші гроші витісняють з обігу кращі»[10] у розумінні[12]: «Переоцінені державою гроші витіснять з обороту недооцінені державою гроші» (англ. Money overvalued by the State will drive money undervalued by the State out of circulation) тобто якісніші металеві гроші витісняються з обігу гіршими, при їх однаковій встановленій державою номінальній вартості.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НС1972, 1972, с. 106.
- ↑ Порча монет // Энциклопедия банковского дела и финансов (рос.)
- ↑ НС1972, 1972, с. 50.
- ↑ СН, 1993, «Обрезывание».
- ↑ Спасский, 1962, «Порча монеты», «Рубль в монетных системах Руси XIV и XV вв.».
- ↑ НС1979, 1979, с. 51.
- ↑ Р. М. Шуст. Денарій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 333. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ НС1972, 1972, с. 78.
- ↑ НС1979, 19979, с. 99]».
- ↑ а б СН, 1993, «Закон Коперника — Грешема».
- ↑ Менцин, 2009.
- ↑ Мюррей Ротбард. Man, Economy, and State. с. 899.
Джерела[ред. | ред. код]
- Менцин Ю. Астрономы-финансисты. — Русский Журнал, 2009.
- Зварич В.В. Нумізматичний словник / Котляр М.Ф. — Львів : Видавництво Львівського університету, 1972. — 293 с.
- Зварич В. Нумизматический словарь. — 3-е издание, дополненное и исправленное. — Львів : Вища школа, 1979. — 338 с.
- Фенглер Х., Гироу Г., Унгер В. Словарь нумизмата / Пер. с нем. М. Г. Арсеньевой / Отв. ред. В. М. Потин. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Радио и связь, 1993. — ISBN 5-256-00317-8.
- Спасский И.Г. Русская монетная система. Место и значение русской монетной системы в мировом денежном хозяйстве. — Л., 1962.
- Wolters, Willem G. Heavy and light money in the Netherlands Indies and the Dutch Republic: dilemmas of monetary management with unit of account systems // Financial History Review. — Cambridge University Press, 2008. — Vol. 15, no. 1 (April). — P. 37-53.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Порча монет», глава з книги «Монеты — свидетели прошлого» (рос.)
- «Грехи Филиппа Красивого», глава з книги «Аферы с фальшивыми деньгами» (рос.)