Птолемей (цар Мавретанії)
| Птолемей | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 до н. е. або 5 до н. е. Кейсарія (сучасне м.Шершель, Алжир) |
| Помер | 40 м. Рим ·страта |
| Поховання | Мавретанський королівський мавзолей  |
| Діяльність | політик |
| Титул | цар Мавретанії |
| Посада | king of Mauritaniad |
| Термін | 23-40 роки н. е. |
| Попередник | Юба II |
| Наступник | окуповано римлянами |
| Рід | Птолемеї |
| Батько | Юба II |
| Мати | Клеопатра Селена II |
| Брати, сестри | Julia of Mauretaniad |
| У шлюбі з | Юлія Уранія |
| Діти | Друзилла |
Птолемей I (*Ptolemaeus, 6 до н. е. або 5 до н. е. — 40) — останній цар Мавретанії.Правив з 21 року (разом з батьком Юбою II), з 23 року — самостійно.
Син Юби II та Клеопатри Селени II, володарів Мавретанії. Юба ІІ був сином Юби І, царя Нумібії, союзника Помпея у війні з Юлієм Цезарем. Його мати Клеопатра Селена ІІ була дочкою останньої єгипетської цариці Клеопатри і Марка Антонія і мала брата близнюка.Таким чином, по материнській лінії належив до роду Птолемеїв і роду Антоніїв, що були у родинних зв'язках з династією Юліїв-Клавдіїв.Завдяки батькові здобув гарну освіту у Римі, де жив до 21 року.
По поверненню до Мавретанії Птолемей володарював разом зі своїм батьком. Після смерті батька у 23 році став одноосібним правителем. Спочатку вимушений був реагувати на повстання Такфаріната, на бік якого перейшли деякі піддані Птолемея і просити військової підтримки в проконсула Публія Корнелія Долабелли. На дяку за вірність римський сенат відновив старовинний звичай і нагородив його почесною нагородою: до нього був посланий один з сенаторів, щоб вручити жезл зі слонової кістки і розшиту тогу — прийняті в давнину подарунки сенату — та назвати його царем, союзником, другом.
В подальшому зберігав статус-кво, тобто фактично знаходився у залежності від Римської імперії. Був доволі відомим у Римі своїм меценатством. Багато подорожував імперією. Водночас сприяв розвитку землеробства, зведеню численних споруд, храмів, зростанню та розширенню міст.
У 40 році за наказом імператора Калігули прибув до Риму. Тут привернув до себе увагу розкішним плащем. Від заздрощів імператор наказав стратити Птолемея.[1]
Коли мавританці дізналися, що їх царя стратили в Римі, країну охопило повстання Едемона, колишнього раба Птолемея. Едемон і берберський вождь Сабалус вели в 40-44 роках війну проти Риму. Римські війська дійшли до сучасного Танжера і придушили повстання. Імператор Клавдій, який змінив Калігулу, вирішив анексувати Мавретанію і розділити її на дві провінції — Кесарейську та Тингитанську.
Був одружений з Юлією Уранією з берберської родини. Їх донька Друзилла була спочатку одружена з Марком Антонієм Феліксом, прокуратором Юдеї. Другим шлюбом — за Гаєм Юлієм Соемом, царем-жерцем Емесу. Далеким нащадком Друзилли та Соема була цариця Зенобія.
- ↑ Suetonius, Caligula, 35
- Hans Volkmann: Ptolemaios II 34. In: Der Kleine Pauly. Band 4, 1972, Sp. 1224.
- Michael Brett & Elizabeth Fentress, The Berbers, Blackwell Publishers 1997
