Публичные люди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публичные люди
Скорочена назва ПЛ
Публичные люди (Логотип).png
Країна видання Flag of Ukraine.svg Україна
Тематика суспільно-політична
Періодичність виходу щомісячний
Мова російська
Адреса редакції Київ
Головний редактор Наташа Влащенко
Видавець ТОВ «Форзац»
Засновано 2003
Дата закриття липень 2019[1]
Наклад 15 000 примірників

pl.com.ua

Публічні люди (рос. Публичные люди) — український журнал. Позиціонується як суспільно-політичне видання, майданчик для аналізу головних подій в політиці, бізнесі, науці, культурі, та стилі життя.

Основні розділи журналу:

  • Інтерв'ю з політиками, бізнесменами, діячами культури;
  • Фото- і арт-проєкти;
  • Авторські есе;
  • Новини мистецтва і культури;
  • Спецпроєкти;
  • Інформаційно-розважальний додаток «Без краватки».

Серед авторів журналу відомі українські журналісти, публіцисти блогери — Олег Покальчук, Сергій Іванов, Олександр Михельсон, Леся Ганжа, Ірина Лерман, Ірина Карпинос, Валерій Кестер, Євген Магда, Ірина Гордійчук.

Журнал видається і друкується в Києві.

Історія[ред. | ред. код]

Проєкт був створений засновником ТОВ «Форзац» Наташею Влащенко.

Перший номер журналу вийшов у лютому 2003 року, сайт відкрився в 2005 році, а в 2015 році був проведений його редизайн.

Головним редактором журналу від початку його існування і по нинішній день є Наталя Влащенко.

З лютого 2014 року Наталя Влащенко стала ведучою авторської програми[2] "Люди. Hard Talk "на телеканалі 112 Україна.

У 2009 році журнал «Публічні люди» став лауреатом[3] загальнонаціональної програми «Людина року-2009».

У 2011 році брав участь у найдовшому в світі[4] телемарафоні в форматі ток-шоу «Українська незалежність», присвяченому 20-й річниці незалежності України.

Проєкти[ред. | ред. код]

  • 2007, 2008 — фотовиставка «Публічні люди без краватки»[5]
  • 2002—2009 — видання каталогу «Обличчя України»
  • 2009 — видання книги Олега Покальчука «Тремтячі еліти»[6]
  • 2011 — видання книги Наталії Влащенко і Євгена Мінко «Діалоги тварин»[7]
  • 2012 — видання книги Тимофія Нагорного «Сила мрії»
  • 2014 року, 2015 — всеукраїнський журналістський конкурс «Текст»[8].

Примітки[ред. | ред. код]