Публій Валерій Потіт Публікола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Валерій Потіт Публікола
Ім'я при народженні Publius Valerius Potitus Publicola
Народився невідомо
Помер невідомо
Громадянство Римська республіка
Місце проживання Рим
Діяльність політик і військовий діяч
Суспільний стан Патрицій
Посада військовий трибун з консульською владою
Термін 386, 384, 380, 377, 370 і 367 роки до н. е.
Рід Валерії

Пу́блій Вале́рій Поті́т Публі́кола (лат. Publius Valerius Potitus Publicola; IV століття до н. е.) — політик і військовий діяч Римської республіки, шестиразовий військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 386, 384, 380, 377, 370 і 367 років до н. е.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Походив з древнього патриціанського роду Валеріїв. Син Луція Валерія Потіта, консула 393 року до н. е.

Перша трибунська каденція[ред. | ред. код]

386 року до н. е. його було обрано перший раз військовим трибуном з консульською владою разом з Квінтом Сервілієм Фіденатом, Марком Фурієм Каміллом, Луцієм Горацієм Пульвіллом, Луцієм Квінцієм Цинціннатом Капітоліном і Сервієм Корнелієм Малугіненом.

Того року бойові дії були доручені Марку Фурію Каміллу, а інші трибуни опікувались організацію армії, яка мала бути розташована в сільській місцевості для захисту міста від нападу етрусків.

Друга трибунська каденція[ред. | ред. код]

384 року до н. е. його було вдруге вибрано військовим трибуном з консульською владою разом з Марком Фурієм Каміллом, Гаєм Папірієм Крассом, Сервієм Сульпіцієм Руфом, Титом Квінкцієм Цинціннатом Капітоліном і Сервієм Корнелієм Малугіненом.

Під час його каденції відбувся судовий процес проти Марка Манлія Капітоліна, який хотів захопити владу в Римі. Суд закінчився смертним вироком Марку Манлію.

Третя трибунська каденція[ред. | ред. код]

У 380 році до н. е. його втретє було обрано військовим трибуном з консульською владою разом з Луцієм Валерієм Публіколою, Гнеєм Сергієм Фіденатом Коссом, Ліцінієм Мененієм Ланатом і Сервієм Корнелієм Малугіненом.

Того року відбулися суперечки між патриціями і плебеями з питання про те, чи можна брати римських громадян у боргову кабалу. Цим вирішили скористатися містяни Пренесте, які оголосили війну Риму. Щоб уникнути зовнішньої небезпеки й обмежити владу трибунів, сенат обрав диктатором Тита Квінкція Цинцінната Капітоліна, який зрештою й привів римлян до перемоги проти Пренесте.

Четверта трибунська каденція[ред. | ред. код]

У 377 році до н. е. його було вчетверте обрано військовим трибуном з консульською владою разом з Гаєм Ветурієм Крассом Цікуріном, Луцієм Квінкцієм Цинціннатом Капітоліном, Луцієм Емілієм Мамерціном, Сервієм Сульпіцієм Претекстатом і Гаєм Квінкцієм Цинціннатом.

Того року відбулось повстання проти Риму вольськів, які для цього об'єдналися з латинянами. Римська армія була розділена на три частини — одна, щоб захистити місто, друга — для захисту римської сільській місцевості, і третя велика частина була спрямована на боротьбу з ворогом, під командуванням Публія Валерія і Луція Емілія Мамерціна. Битва відбулася близько Сатріко і її перебіг був сприятливим для римлян, незважаючи на сильний опір латинян. У той час вольски захопили Анціо, а латиняни врешті підпалили Сатріко і напали на місто Тускулум, яке вони вважали подвійно винуватим, тому що Тускулум став тим латинським містом, яке отримало громадянство Римської республіки. У той час, як латиняни зайняли місто, жителі Тускулума відступили до внутрішньої фортеці й направили звернення про допомогу до римлян. Рим послав підкріплення під командуванням Луція Квінкція і Сервія Сульпіція аби перемогти латинян і звільнити союзні Риму міста.

П'ята трибунська каденція[ред. | ред. код]

Після п'яти років невибрання військових трибунів з 376 року до н. е. через блокаду виборів народними трибунами Гаєм Ліцинієм Кальвою Столоном і Луцієм Секстієм Латераном, вибори нарешті відбулись 370 року до н. е. Публія Валерія було вп'яте обрано військовим трибуном з консульською владою разом із Сервієм Сульпіцієм Претекстатом, Гаєм Валерієм Потітом, Луцієм Фурієм Медулліном Фузом, Авлом Манлієм Капітоліном і Сервієм Корнелієм Малугіненом. Згадок про якісь дії військових трибунів під час цієї каденції немає.

Шоста трибунська каденція[ред. | ред. код]

367 року до н. е. його було вшосте обрано військовим трибуном з консульською владою разом із Марком Геганієм Мацеріном, Луцієм Ветурієм Крассом Цікуріном, Марком Корнелієм Малугіненом, Публієм Манлієм Капітоліном і Авлом Корнелієм Коссом. Під час каденції після звістки про наближення до Риму галів вп'яте Марка Фурія Камілла було обрано диктатором. Цього року посада військових трибунів з консульською владою була скасована через те, що народні трибуни провели закон, згідно з яким один з консулів мав бути обов'язково з плебеїв.

Про подальшу долю Публія Валерія Потіта Публіколи відомостей немає.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тит Лівій, Ab Urbe Condita VI, 6, 18, 27; 32, 36, 42. (лат.)
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, Vol.2 pag.909 n.9 (англ.)