Публій Ватіній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Публій Ватіній
лат. Publius Vatinius
Народився невідомо
Помер після 43 до н. е.
Громадянство Римська республіка
Діяльність політик, військовий очільник
Посада консул
Термін 47 рік до н. е.
Попередник Публій Сервілій Ватия Ісаврік
Наступник Марк Емілій Лепід
Батько Публій Ватіній
Дружина Помпея

Публій Ватіній (лат. Publius Vatinius; ? — після 43 до н. е.) — політичний та військовий діяч пізньої Римської республіки, консул 47 року до н. е.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з плебейського роду Ватініїв. Син Публія Ватінія.

У 63 році став квестором. Консул Марк Цицерон відправив Ватінія до Путеол, щоб завадити вивезення коштовного металу. Втім надмірність Ватінія, його зловживання викликали збурення. Тому його було відізвано до Риму. У 62 році до н. е. був легатом проконсула Гая Косконія у провінція Ближня Іспанія.

У 59 році до н. е. став народним трибуном, зблизився з Гаєм Цезарем. Під час своєї каденції допомагав останньому у боротьбі з оптиматами. За пропозицією Ватінія було прийнято закон, згідно з яким Цезар отримав як проконсул провінції Цізальпійська Галлія та Іллірік, а згодом до них додалася Трансальпійська Галлія. У 58 році до н. е. був звинувачений у порушені законів, але зумів виправдатися за допомогою Марка Красса та Гнея Помпея.

У 57-56 роках до н. е. служив легатом у Цезаря під час Галльської війни. Згодом повернувся до Риму, де виступав у процесі Публія Сестія, виступаючи проти підсудного та його захисника Цицерона. У 55 році до н. е. повернувся до Риму зі значними статками, обрано претором завдяки підкупу. У 54 році до н. е. був притягнутий до суду, але його захистив Цицерон. У 51 році до н. е. повенувся легатом до Галлії.

З початком громадянської війни між Цезарем та Гнеєм Помпеєм підтримував першого. У 48 році до н. е. захищав Брундізій від помпеянців. У 47 році до н. е. обрано консулом разом з Квінтом Фуфієм Каленом, а незабаром увійшов до колегії авгурів. Того ж року завдав поразки флоту Марка Октавія, помпеянца. У 46 році до н. е. підкорив для Цезаря провінцію Іллірік. За свої успіхи отримав овацію.

У 45 році до н. е. як проконсул керував Іліріком. Після вбивства Гая Цезаря у 44 році до н. е. вимушений був поступитися командуванням Марку Юнію Бруту. У 43 році до н. е. повернувся до Риму, де справив тріумф. Подальша доля невідома.

Джерела[ред.ред. код]

  • Hans Georg Gundel: Vatinius. // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VIII A,1, Stuttgart 1955, Sp. 495—520. (нім.)
  • E.S. Gruen, The last generation of the Roman Republic, Berkeley, 1974, p. 271. (англ.)