Публій Ватіній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Публій Ватіній
Народився невідомо
Помер після 43 до н. е.

Громадянство Римська республіка
Діяльність політик, військовий очільник
Посада консул Римської Республіки, давньоримський сенатор і Народный трибун
Звання консул
Термін 47 рік до н.е.
Попередник Публій Сервілій Ватия Ісаврік
Наступник Марк Емілій Лепід
Батько Публій Ватінія
Дружина Помпея

Публій Ватіній (*Publius Vatinius, д/н —після 43 до н. е.) — політичний та військовий діяч пізньої Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду плебеїв Ватініїв. Син Публія Ватінія. У 63 році стає квестором. Консул Марк Ціцерон відправив Ватінія до Путеол, щоб завадити вивезення коштовного металу. Втім надмірність Ватінія, його зловживання викликали збурення. Тому його було відізвано до Риму. У 62 році до н. е. був легатом за проконсула Гая Косконія у провінція Ближня Іспанія.

У 59 році до н. е. стає народним трибуном, зближується з Гаєм Цезарем. Під час своєї каденції допомагає останньому у боротьбі з оптиматами. За пропозицією Ватінія було прийнято закон, згідно з яким Цезар отримав в якості проконсула провінції Цізальпійська Галлія та Іллірік, а згодом до них додалася Трансальпійська Галлія. У 58 році до н. е. був звичувачений у порушені законів, але зумів виправдатися (за допомогою Краса та Помпея).

У 57-56 роках до н. е. служив легатом у Цезаря під час Галльської війни. Згодом повернувся до Риму, де виступав у процесі Публія Сестія, виступаючи проти підсудного та його захисника Цицерона. У 55 році до н. е. повератється до Риму зі значними статками, обирається претором завдяки підкупу. У 54 році до н.е. був притягнутий до суду, але його захистив Цицерон. У 51 році до н. е. повертаєтсья легатом до Галлії.

З початком громадянської війни між Цезарем та Гнеєм Помпеєм підтримував першого. У 48 році до н. е. захищав Брундізій від помпеянців. У 47 році до н. е. обираєтсья консулом (разом з Квінтом Фуфієм Каленом), а незабаром входить до колегії авгурів. Того ж року завдав поразки флоту Марка Октавія, помпеянца. У 46 році до н. е. підкорив для Цезаря провінцію Іллірік. За свої успіхи отримує овацію.

У 45 році до н. е. в якості проконсула керує Іліріком. після вбивства Гая Цезаря у 44 році до н. е. вимушен був поступити командуванням Марку Бруту. У 43 році до н. е. повернувся до Риму, де справив триумф. Подальша доля не відома.

Джерела[ред.ред. код]

  • Hans Georg Gundel: Vatinius. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VIII A,1, Stuttgart 1955, Sp. 495–520.
  • E.S. Gruen, The last generation of the Roman Republic, Berkeley, 1974, p. 271.