Пульгьоґда
Пульгеґда (норв. Polhøgda «Полярна висота») — садиба Фрітьйофа Нансена. Розташована між Люсакером і Форнебю в Берум, фюльке Акерсгус, Норвегія. Побудована в 1901 році архітектором Яльмаром Вельгавеном. З 1948 року у цій будівлю знаходиться Інститут Фрітьйофа Нансена.
Назва[ред. | ред. код]
За словами Лів Нансен, — старшої дочки Фрітьйофа і Єви Нансен — будинок спочатку називався Polhøiden. Назва мала подвійний сенс: Polhøyde означала спортивний рекорд Нансена — 86°14'с.ш .; водночас це натякало на улюблений напій Нансена "Polhøidera" — віскі зі зельтерською водою. Згодом власник перейменував садибу в Polhøgda[1].
Історія[ред. | ред. код]
Навколо садиби Нансенів «Готгоб» в Люсакері у період 1896-1899 років утворилося коло артистичної еліти, тут оселилися художники Е. Вереншьоль, Е. Петерсен, Г. Мунте, вчені-брати Е. і О. Сарси (родичі Єви Нансен), оперний співак Т. Ламмерс (шурин - чоловік сестри Єви Нансен), професор М. Мо, письменник Г. Кінг, видавець О. Томмесен і інші[2]. Хоча 1899 році Є. Нансен назавжди припинила концертну діяльність[3], проте нерідко влаштовувала домашні музичні вечори.
Оскільки в сім'ї до 1901 року було троє дітей, Фрітьйоф Нансен купив ділянку лісу в Форнебю площею в 55 мол (5½ га) і вирішив будувати великий будинок, в якому можна було не тільки розмістити сім'ю, а й займатися науковою роботою і влаштовувати світські прийняття[4]. Лів Нансен в «Книзі про батька» писала, що не знає, у який момент було ухвалено це рішення[5].
Будинок був побудований Яльмаром Вельгавеном (кузеном Єви Нансен) в 1901 році в стилі норвезької фортеці, новосілля відсвяткували 4 квітня 1902 року[4]. Лів Нансен з гордістю писала, що в будинку була обладнана ванна, якої не було ні в одного з сусідів[6].
Згідно із сімейною легендою, в саду «Пульгьоґди» попіл дружини Нансена - Єви, яка померла в грудні 1907 року, удобрив один з трояндових кущів[7].
Планування й інтер'єр[ред. | ред. код]
Центром будинку був хол-вітальня заввишки два поверхи. На першому поверсі з нього можна було потрапити до приймальні, бібліотеки та кімнати секретаря (всі вони виходили на захід), вікна їдальні та вітальні Єви Нансен виходили на схід. У вітальні Єви Нансен стояв рояль. По другому поверху хол оперізувала галерея, звідки можна було потрапити до спальні[6]. Робочий кабінет Нансена розташовувався на третьому поверсі у вежі, вікна його виходили на три сторони, з них відкривався вид на Буннефйорд. У кабінеті Нансена була його робоча бібліотека, стіни були прикрашені репродукціями улюблених його картин, там же до самої його смерті висів портрет Єви в концертній сукні. Стіни вітальні на першому поверсі були розписані Е. Вереншьльдом. Будинок був обставлений у стилі 1890-х років, на галереї росли пальми, підлога у вітальні була застелена шкурою ведмедя з головою, прикрашеною скляними очима. Шкірою білого ведмедя був вистелений і кабінет Нансена[3]. Служби та приміщення для слуг були винесені за межі будинку в окремі споруди.
Садиба після 1930 року[ред. | ред. код]
Після смерті Нансена 13 травня 1930 року на веранді свого будинку його тіло кремували, а прах закопали під однією з берез у «Пульгьоґді»[8]. Незабаром спадкоємці продали садибу ініціативній групі за символічну суму, а покупці поступилися її Університету Осло за умовм, що будівлю буде збережено в первісному вигляді, але не буде перетворено на меморіальний музей, і при цьому неодмінно використовуватиметься на користь пам'яті Нансена[9]. Пізніше університет передав садибу Норвезької Академії наук та літератури, з 1947 року будинком розпоряджається Географічне товариство Норвегії. У 1948 році було створено фонд для управління садибою, з 1958 року він називається Fridtjof Nansen-stiftelsen på Polhøgda. Крім того, в «Пульгьоґді» з 1948 року розташовується Інститут Фрітьйофа Нансена - незалежна установа, що займається дослідженнями в галузі захисту довкілля, енергетики та розробки методів та політики управління використанням ресурсів[10].
Види садиби[ред. | ред. код]
-
Родина біля входу в 1902 році -
Екстер'єр 1909 року -
Хол-вітальня в 1909 році -
Нансен в кабінеті в 1909 році
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нансен-Хейер, 1973, с. 154.
- ↑ Нансен-Хейер, 1973, с. 160—162.
- ↑ а б Нансен-Хейер, 1973, с. 152.
- ↑ а б Будур, 2011, с. 201.
- ↑ Нансен-Хейер, 1973, с. 145.
- ↑ а б Нансен-Хейер, 1973, с. 151.
- ↑ Будур, 2011, с. 242.
- ↑ Будур, 2011, с. 399.
- ↑ Henriksen, Petter (ред.). Store norske leksikon (Norwegian) . Oslo: Kunnskapsforlaget http://www.snl.no/Polhøgda. Процитовано 8 березня 2012.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Официальный сайт Института Нансена
Література[ред. | ред. код]
- Будур Н. Нансен. Человек и миф. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]]: Игра слов, 2011.
- Нансен-Хейер Л. Книга об отце. — Л.: Гидрометеоиздат, 1973.