Пустовойтова Анна Теофілівна
| Анна Теофілівна Пустовойтова | |
|---|---|
 Анна Теофілівна Пустовойтова |
|
| Народилася | 3 липня 1843 Верховинки біля Житомира, Російська імперія |
| Померла | 2 лютого 1881 (37 років) Париж, Франція |
| Поховання | цвинтар Монпарнас |
| Громадянство |  Польща |
| Ім'я при народженні | Анна Генрика Пустовойтовна |
| Діяльність | революціонерка |
|
|
Анна Теофілівна Пустовойтова (або Анна Генріка Пустовойтовна; 26 липня 1838, Люблінська губернія — 2 травня 1881, Париж) — польська революціонерка, донька російського генерала Трохима (Теофіла) Павловича Пустовойтова та польської дворянки Маріанни з дому Косаковських, герба Слепврон.
Спочатку навчалась у Люблині, потім у жіночій школі у Варшаві, потім разом із сестрою закінчила Пулавський інститут шляхетних дівчат. Після закінчення школи жила в Любліні, брала активну участь в багатьох релігійних та патріотичних заходах. У 1861 році за участь в одній із демонстрацій була засуджена.
Вперше Її ім`я з`явилося у офіційних документах після антиурядових маніфестацій восени 1861 року в Житомирі, де тимчасово проживала родина [1]
Найбільш відома своєю участю в Польському повстанні 1863—1864 років.Тоді вона переодягнулась чоловіком і взяла собі ім'я Михайло Смок та воювала під керівництвом Маріана Лангевіча.
Після полону 26 листопада 1863 року заслана до Вологодської губернії, але у 1867 році була амністована.
Після звільнення емігрувала спочатку до Праги, потім до Швейцарії; у 1870 році переїхала у Париж, де приймала активну участь у Французько-прусській війні та Паризькій комуні як військова медсестра, також воювала на барикадах; за участь у Французько-прусській війні була нагороджена Хрестом «За заслуги». Після поразки Паризької комуни була арештована, але потім була звільнена завдяки втручанню міжнародного «Червоного Хрест». Прожила у Парижі до кінця життя. Померла уві сні від серцевого нападу, похована на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
Зображення[ред. • ред. код]
-
Анна Пустовойтова в чоловічому мундирі повстанця 1863 р.
-
Надгробок Анни Пустовойтової на цвинтарі Монпарнас
-
Надгробок Анни Пустовойтової роботи Марселія Гуйського
Бібліографія[ред. • ред. код]
- Статья в БСЭ
- Dioniza Wawrzykowska-Wierciochowa, Najdziwniejszy z adiutantów. Opowieść o Annie Henryce Pustowójtównie. Warsaw, 1968. (польск.).
- Матеріали російської Вікіпедії
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ М.Ю.Костриця, Р.Ю.Кондратюк (2007). Житомир підручна книга з краєзнавства. Житомир: Косенко. с. 463. ISBN 978 -- 966 -- 8123 -- 67 -- 2.
 |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
