Пустовойт Руслан Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пустовойт Руслан Костянтинович
Praporshchyk h.png Прапорщик
Загальна інформація
Народження 2 листопада 1970(1970-11-02) (48 років)
Маріуполь
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо Павук
Військова служба
Роки служби 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Військова розвідка
Формування
Emblem of the Ukrainian Volunteer Corps «Pravyi sector».svg
 ДУК (2014—2016)
54 ОРБ.png
 54 ОРБ
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир взводу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Русла́н Костянти́нович Пустово́йт — український військовослужбовець, розвідник, прапорщик Збройних сил України. Учасник російсько-української війни, доброволець. Позивний «Павук».

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Руслан Пустовойт родом з Маріуполя. З дружиною виховує двох дітей, сина і доньку.

Після окупації Криму російськими військами, коли на Донеччині почали озброюватись проросійські сили, Руслан пішов добровольцем в Добровольчий український корпус, — захищати свою країну, рідне місто і свою сім'ю. Адже, мав військовий досвід, — 1989 року служив у розвідбаті десантних військ.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

На фронт Руслан Пустовойт потрапив у середині липня 2014 року. На початку серпня його підрозділ воював в районі Савур-могили, а в 10-х числах був перекинутий під Іловайськ, де брав участь у перших штурмах. Після 20 серпня бійці ДУК були спрямовані на підсилення широкинського напрямку під Маріуполь, де зайняли позиції у південній частині Широкиного вздовж моря, і тримали оборону майже півроку. З травня до липня 2015 року Руслан зі своїм підрозділом (8-й окремий батальйон «Аратта» ДУК ПС) воював в районі села Гнутове. Там дістав перше серйозне поранення в бою з ДРГ противника. Лікувався в лікарні імені Мечникова в Дніпрі, три місяці проходив реабілітацію. В жовтні 2015 року повернувся на передову в район Маріуполя, воював в Широкиному та Водяному.

27 червня 2016 року під час розвідки було виявлено опорний пункт противника в напрямку окупованого села Саханка. Руслан Пустовойт розробив операцію із «зачистки», яку було погоджено з військовим командуванням сектору і Генштабом. На підсилення групи Пустовойта виділено бійців 54 ОРБ і 73-го Центру ССО. Однак, Руслан, побоюючись витоку інформації, переніс операцію на кілька годин раніше. Як з'ясувалося пізніше, російсько-терористичні підрозділи вже знали про операцію і готували потрійну засідку, щоб взяти групу у кільце. А тоді, Руслан вирішив йти малими групами. Він йшов першим, позаду четверо розвідників з 54 ОРБ. На шляху Руслан Пустовойт виявив протипіхотну міну і старі окопи, в яких вже був склад із мінами. В комишах розвідник натрапив на росіянина з автоматом. Скориставшись моментом розгубленості противника, Руслан вдав із себе російського військового, накричав на автоматника і зайшов із ним в посадку, де були ще десятеро. Коли Руслан, продовжуючи «гру», з'ясував, хто в них старший, підскочили четверо українських розвідників, які йшли позаду. В результаті, з 11 російських бойовиків двох було вбито, один вбитий під час спроби втечі, 8 затримані і роззброєні. У той же час з боку Саханки почалися обстріли, російські терористи накрили мінометним вогнем і українських розвідників і своїх же, які потрапили у полон. Розвідники пообіцяли полоненим, що вони лишаться живими і будуть обміняні, якщо вдасться вивести їх з-під обстрілу. В подальшому полонені були передані СБУ. Вся група вийшла з бою без втрат. Прапорщика Пустовойта представлено до державної нагороди. Головне управління розвідки Міноборони оприлюднило імена бойовиків, захоплених у полон[1].

У вересні 2016 року Руслан Пустовойт перейшов до лав ЗСУ. Командир окремого взводу розвідки 54-го окремого розвідувального батальйону, в/ч А2076, м. Новоград-Волинський.

8 жовтня 2016 року під час перевірки території поблизу села Водяне (Волноваський район) група на чолі з Русланом натрапила на патруль противника, який було знешкоджено — двох вбито, один поранений втік, одного затримано. Полонений виявився командиром опорного пункту «Дерзкий», позивний «Філ».

22 листопада 2016-го Руслан Пустовойт вдруге був поранений. Під час патрулювання території між Водяним і Широкиним троє бійців потрапили у засідку, під кулеметний вогонь. Їм вдалося передати рацією координати терористів. Від поранення в голову загинув на місці Мар'ян Каптованець («Молодий»). Поранений в руку Сергій Кладько («Борець») майже кілометр тягнув пораненого командира, який втратив багато крові. Руслан був доставлений до реанімаційного відділення маріупольської лікарні, звідти — гелікоптером у Дніпро. В обласній лікарні Мечникова його оперували кілька бригад хірургів[2].

В грудні 2016 Руслан Пустовойт вже повернувся у Маріуполь.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків

В грудні 2016 року нагороджений годинником від Головного управління Національної поліції в Донецькій області[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]