Пустовійтівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пустовійтівка
Pustoviytivka gerb.png
Герб
Церква Св.Трійці (Миколаївська), пам'ятка архітектури національного значення
Церква Св.Трійці (Миколаївська), пам'ятка архітектури національного значення
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Роменський район
Рада/громада Пустовійтівська сільська рада
Код КОАТУУ 5924187901
Основні дані
Населення 1252
Поштовий індекс 42020
Телефонний код +380 5448
Географічні дані
Географічні координати 50°46′42″ пн. ш. 33°34′31″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
119 м
Водойми р. Сула
Місцева влада
Адреса ради 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а, тел. 9-51-18
Карта
Пустовійтівка. Карта розташування: Україна
Пустовійтівка
Пустовійтівка
Пустовійтівка. Карта розташування: Сумська область
Пустовійтівка
Пустовійтівка

CMNS: Пустовійтівка на Вікісховищі

Пустові́йтівкасело в Україні, Сумській області, Роменському районі. Населення становить 1252 особи. Орган місцевого самоврядування - Пустовійтівська сільська рада. Відоме з 1252 року. На ближньому хуторі Пустовійтівки народився Петро Калнишевський.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Ріка Сула
Вітряк XIX століття

Село Пустовійтівка розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 км - село Герасимівка, на протилежному березі - села Загребелля та Плавинище.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.

Поруч пролягає автомобільний шлях Н07.

Назва[ред. | ред. код]

За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого – війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.

Історія[ред. | ред. код]

Церква Св.Трійці (1773 року, відновлена)

Історія села Пустовійтівки сягає в сиву давнину.Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка – 50.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Гідрологічний заказник «Пустовійтівський заказник»

Церква Святої Трійці[ред. | ред. код]

Церква уславилася тим, що була збудована у 1773 р. на кошти Петра Івановича Калнишевського. Старовинний храм був у прекрасному стані до 1929 року, коли його описав і сфотографував відомий мистецтвознавець Стефан Таранушенко. Через кілька років після цього церкву, як і сотні інших на Лівобережжі, зруйнували в рамках кампанії по боротьбі з релігією. Остов церкви перебудували на клуб. У 80-х роках ХХ ст. споруда вже перетворилася на напівруїну. За часів Ющенка і за його сприяння козацьку церкву відбудували заново. Освячення відбулося 2006 року [1]

У червні 2013 року із церкви було викрадено 6 ікон (Івана Тобольського, Усікновення голови Івана Богословця, Спасителя, Вхід Господній в Єрусалим та 2 ікони Григорія Побідоносця), а також пожертвування прихожан[2].

Вшанування Петра Калнишевського[ред. | ред. код]

Розпорядженням Президента України Віктора Ющенка «Про заходи щодо вшанування пам’яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського» 14 листопада 2005 року передбачено створення у селі Пустовійтівка Роменського району історико–меморіального комплексу «Батьківщина кошового отамана Петра Калнишевського».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]