Путінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карикатура: вплив Путіна на ЗМІ. Автор: Петер Веллеман, Нідерланди.
«Кордони Росії ніде не закінчуються» — риторична відповідь на питання, проголошена Путіним[1] та згодом активно розрекламована.[2] Ідея постійної війни й панування, імперіалістична ідеологія — ознаки фашизму.[3]
Культ Путіна. Товари у канцелярському відділі крамниці.
Офіційний портрет
Серп і молот (символи СРСР) — під прапором РФ (символом незалежної Росії) — вказують на синкретизм режиму Путіна

Путіні́зм — ідеологічна підтечія російського фашизму, що зародилася в середовищі російської політичної еліти на початку 2000-х років і є домінуючою державною ідеологією в сучасній Росії. Ідеологічно путінізм є химерним поєднанням старіших ідеологій російського націоналізму, таких як панславізм/слов'янофільство, євразійство, націонал-більшовизм та рашизм, й базується на концепції створення та поширення «руского міру» на якомога більшій території, при одночасному бажанні економічного співробітництва з Заходом для збільшення статків російської олігархічної еліти.[4]

Щодо України, основними інструментами Росії з поширення руского міру є церковна війна, кібер-війна, інформаційна війна, економічна війна, юридична війна та культурна війна. Однак найголовнішим аспектом путінізму по відношенню до України є її іредентистські претензії до України, які виражаються у реституціоністських претензіях Росії на територію України, й відповідних військових діях по захопленню цих територій; прикладами таких дій останніх років є Анексія Криму та Донбасу в України Росією.

Російський політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія російського фашизму багато в чому схожа на німецький фашизм (нацизм), тоді як промови президента Володимира Путіна відображають схожі ідеї з ідеями Адольфа Гітлера.[5][6]

Під час російського вторгнення в Україну Олексій Данілов заявив, що оточення Путіна говорило, що психічний стан президента не нормальний — у нього «потік дах».[7] Раніше американська розвідка заявляла, що їх головне завдання — з'ясувати правду про психічний стан російського лідера. Адже, на думку експертів, поведінка Путіна стає все більш непостійною і нераціональною. А CNN, посилаючись на двох неназваних високопосадовців в адміністрації США, заявив, що президент Росії Путін перебуває у вкрай розлюченому стані через жорсткі санкції Заходу проти російської економіки.[8]

Професор Олег Гринів вважає, що путінізм слід відрізняти від расизму, оскільки расизм стосується ідеологічного виправдання пригод сучасного російського тирана Путіна, столичного імперіалізму, в якому ідеологічні конкуренти (комуністи і шовіністи і антикомуністи) об'єдналися за фінансово-політичний шантаж країн на землях колишньої імперії; більшовизм тепер є лише одним з видів расизму. «У свою чергу канцелярська версія расизму намагається втілити столичного патріарха Кирила, який засвідчує свою теорію „русского світу“». Основою расизму є відсутність прийняття західної цивілізації, яка протилежна певній російській (євразійській) цивілізації. Столичні інтелектуали одностайні з автократичним Путіним, який прагне закінчити королівське і більшовицьке коло. У реальному часі росизм вважається ідеологічною грунтою путінізму. Ситуація, по суті, визнала, що расизм передбачає, що все ліквідація українців як публічного суспільства раніше.

Історія появи терміну

Спочатку термін використовувався в ЗМІ радше не як науковий, а публіцистичний, з негативною конотацією та часто в принизливому сенсі, як поєднання «закручування гайок» і стагнації в неконкурентоздатній, економічно ослабленій Росії[9].

Згодом, внаслідок власної генези та вивчення явища вченими-політологами, поняття «путінізм» набуло наукового значення і стало синонімом сучасного варіанту фашистської диктатури з урахуванням російських обставин і особливостей та фашизоїдної свідомості[10] або паратоталітаризму, який має тенденцію переходу в тоталітаризм[11]. В сучасній путінській Росії помітні значні фашистські тенденції.[12]

Вважається, що термін в англомовних ЗМІ вперше використав Річард Ґвін (англ. Richard Gwyn) у січні 2000 року на сторінках «Toronto Star»[13][14]. Одночасно в російському мовному просторі цей же термін з розширеним означенням використав політолог і публіцист Андрій Піонтковський (газета «Советская Россия», січень 2000)[15].

Основні ознаки

Листівка з Праги, де навесні 2020-го площу біля посольства РФ в Чехії перейменовано на честь російського політика й правозахисника Бориса Нємцова, у нерозкритому вбивстві якого звинувачували путінський режим.

Ідейні

Політико-правові

  • Правовий нігілізм, нехтування міжнародним правом та базовими конституційними нормами
  • «Вертикаль влади», на верхівці якої фактичний диктатор Путін[25][26][27][28][29]; «ручне керування» державою та суспільством; патерналізм, наратив «сильної державної влади»[30]
  • Ліквідація де-факто конституційного федерального устрою Російської держави («федеративна» РФ тільки за назвою). Призначення наступника президентом: «новорічний сюрприз» Єльцина Путін та «кіндер-сюрприз» Медведєв
  • «Суверенна демократія» — ліквідація незалежності законодавчої, судової влади та ЗМІ. Вибіркове «судочинство»; де-факто однопартійна система (монізм «Єдиної Росії»)[31]
  • Профанація та імітація політичного життя, маніпуляція ним за допомогою «політтехнологій»[32]
  • Мілітаризм та опора на таємну поліцію — «силовиків»; шпигуноманія, конспірологія
  • Беззаконня та масове насильство як повсякденні методи «правоохоронних органів»; переслідування іншодумців, репресії проти опозиції
  • Інструментарій КДБ-НКВС — провокації, терор та геноцид як «спецметоди» влади. Вбивства в РФ і за кордоном політичних опонентів
  • Використання агресивних, ідейно мотивованих маргіналів для «брудної роботи» — відверто протизаконних дій, які не можна виконати руками державних органів (фізичне насильство проти інакодумців і опозиціонерів); байдужість влади до злочинів, скоєних таким чином (відсутність фактичного розслідування таких справ, безкарність виконавців); курирування та ідеологічна обробка злочинців представниками спецслужб, надання їм інформації про плани та місцезнаходження «невгодних» осіб[33]
  • Зрощення держапарату з організованою злочинністю («Ми своїх не видаємо»)
  • Зрощення церкви з державою, «національна» РПЦ МП на місці ідеологічного апарату ЦК КПРС

Соціально-економічні

  • Внутрішня колонізація[34][35][36]
  • ФСБ, чекісти як «сучасне неодворянство» (Микола Патрушев)[37][38][39]
  • Архаїчна[40], паразитарна сировинна економіка, чиновницький монополізм господарства «труби»
  • Клептократія та корупція з верху до низу («відкати наверх» до 33 %), безконтрольне збагачення нової «еліти»[41][42][43][44][45][46][47][48]
  • Зрощення держчиновництва з економічною олігархією — держолігархізм; трансформація «силового» чиновництва в олігархів
  • Силовий переділ власності, рейдерські захоплення підприємств та фірм кланом Путіна
  • «Розпил» держбюджету як повсякденна практика; вивезення грошей в офшори («пацанський общак»), вкладення коштів в яхти, «західні» футбольні клуби та інші «статусні символи»; сім'ї та нерухомість «російських патріотів» за кордоном[49]

Внутрішньополітичні

  • Створення профашистських державних молодіжних рухів: «Идущие вместе», «Наши», «Местные» та ін., їх фінансування та «промивання мізків» (табір на Селігері); цькування ними закордонних дипломатів, напади на антиурядові організації та партії, «закон про некомерційні організації»
  • Запозичення політичними інститутами держави принципів організації, психології та етики кримінального угрупування або банди («правильні пацани», «своїх не здаємо», «бояться значить поважають»)
  • Створення керованої та контрольованої «опозиції»[50]

Зовнішньополітичні

  • Повернення «наддержави», імперський реваншизм (Путін: «Розвал СРСР — найбільша геополітична катастрофа ХХ ст.»). Перманентна зовнішня агресія проти країн — колишніх республік СРСР[51]
  • Підтримка антидемократичних, диктаторських, антинародних та терористичних режимів: КНДР, Сирія, Іран, Сектор Гази, Венесуела. Торгівля зброєю в «гарячих точках» планети
  • Підтримка сепаратистів і створення квазідержав на територіях Молдови, Грузії, України. Територіальні претензії до Казахстану.

Інформаційні

  • «Програмування» й маніпуляція суспільною свідомістю — «політтехнології»[52][53], державна монополізація ЗМІ, пропаганда (російська пропаганда) та відверта брехня в них — НЛП, закриття опозиційних та незалежних ЗМІ, повернення цензури; контроль інтернету.
  • Роль «зомбоящика» телебачення: путінський режим як «відеократія», а російський президент — популістська «телезірка» («альфа-самець»)[54]: медіа-спектаклі з «переодяганнями-перевтіленнями» у моряка, льотчика, пірнальника, дельтапланериста тощо. «Спілкування з народом» за допомогою заздалегідь «підготовлених» «телемостів».
  • Міфологізація минулого, перекручення та фальсифікація історії (закони про «фальсифікацію історії Росії», «єдиний» підручник історії), наратив війни.
  • Придушення або поступова ліквідація такого незалежного суспільного інституту або «мозку нації», як Російська академія наук.

Мораль, «людські якості»

Психологічні риси путінізму

Фази путінізму

  • 1999—2000. Неконституційний прихід до влади в РФ внаслідок «передачі повноважень спадкоємцю» або спецоперація верхівки ФСБ «спадкоємець» на хвилі провокацій і терактів ФСБ («боротьби з тероризмом») та ослаблення старого, хворого й корумпованого президента Єльцина. Масовий воєнний психоз, античеченська істерія; масове вбивство цивільного населення Чечні (геноцид); «чеченізація» війни методом власного ставленика Ахмата Кадирова.
  • 2001—2004 — захоплення контролю над основними ЗМІ. У ніч з 13 по 14 квітня 2001 року сталося силове захоплення телеканалу НТВ, який негативно освітлював політику Путіна. На початку 2002 року закрили канал ТВ-6, потім ТВС. Так усі великі федеральні телеканали опиняються підконтрольними державі. На телебаченні вводять цензуру, освітлення діяльності влади стає однобоким.
  • 2003. Ліквідація залишків незалежності від держави та чиновництва керівників промисловості. Перемога путінсько-сечинської схеми привласнення та «розпилу» нафтогазового комплексу (система «труби»). Удар по «ЮКОСу» та його ліквідація, арешт і засудження М. Ходорковського.
  • 2004, вересень. Антифедеральний та антиконституційний переворот під прикриттям теракту в Беслані. Фактична ліквідація федерального устрою РФ за допомогою указу про призначення Кремлем губернаторів суб'єктів федерації Росії, замість їх виборів, як було до цього.
  • 2004—2005. Помаранчева революція як вододіл генези путінської системи правління. Українські події справили зворотний вплив на російську політику. Завершення наприкінці 2004 року рестриктивної (стримувальної) фази путінського обезсмислення демократичних процедур. З 2005 року вона поступово переходить у стадію, позначену тут як «паратоталітарна». Термін цей вказує не стільки на відновлення радянської практики управління, скільки на ту значущу модифікацію, якої зазнали зміст і стиль регулювання політичних процесів «політтехнологами» Кремля[66].
  • 2007—2008. Стали помітними симптоми поступового і сталого підйому російського квазі-містичного шовінізму, які почали визначати відношеннях Росії з Заходом[67].
  • 2008—2012 номінальне «президентство»  Медведєва. Вiйна проти Грузії в серпні 2008, анексія частини її території.
  • Кінець 2011—2013 — в якості реакції на зростання громадського протесту (мітинги 2011—2013 років) починається ґрунтовне «закручування гайок». Приймаються антиконституційні закони, які обмежують свободу слова, інтернет, свободу зібрань, свободу віросповідання, права сексуальних меншостей тощо (цілком підконтрольна Державна дума отримує прізвисько «скаженого принтера»). Покарання стають набагато більш суворішими. Основною метою цих законів є можливість на «законних підставах» тиснути на незгодних з владою людей. Різке збільшення числа політичних ув'язнених (Болотна справа, справа Pussy Riot тощо).
  • Кінець 2013 — початок 2014 рр. Перехід до «Гарячої фази»: Придушення решток демократичного суспільства в країні. Спроба заволодіти Україною за допомогою фінансування кримінального режиму Януковича. Початок «гібридної війни» проти України, таємні методи військового придушення Європейської революції в Україні, російський спецназ та «ескадрони смерті» в Україні. Втеча Януковича до РФ. Збройна військова агресія проти «непокірної» незалежної України, в Криму та на Донбасі. Анексія Криму. Порушення Путіним усіх можливих міжнародних угод і даних гарантій — Гельсінських угод 1975 року про кордони у Європі та гарантій Меморандуму про нерозповсюдження ядерної зброї від 1994 Україні. Відкриття інформаційного фронту й відверта інформаційно-пропагандистська війна. Конфронтація з країнами Заходу та економічні втрати Росії внаслідок санкцій Заходу. Ізоляція Росії в ООН, виключення її з «Великої вісімки». Початок повернення «Залізної завіси» — заборона виїзду за кордон для певних категорій російських чиновників. Повернення Росії до епохи «холодної війни».
  • З 2014 — перехід до відвертої путінської власної диктатури, самовладдя та тоталітаризму. Стале падіння економіки та фінансів країни, девальвація рубля, рецесія. Початок «гібридної війни» проти країн Європи, замах на виборчу систему США. «Контрсанкції» проти власного населення. Відкрите збройне втручання в громадянську війну в Сирії. Воєнні злочини російської армії проти сирійського населення. Посилення власної влади шляхом оновлення керівного шару — заміни старої «чекістської гвардії» колишніх колег генералів з КДБ-ФСБ на молодших підлеглих. Поставлена на потік фабрикація кримінальних справ за «екстремістськими» статтями КК (зокрема, тюремні терміни за «лайки» і «репости» в соціальних мережах).

Авторитетні визначення

  • Томас Ґрем (Thomas E. Graham), американський провідний експерт з ядерних озброєнь і дипломат, екс-радник президента Дж. Буша-мол. по Росії:
« Путінізм — це брежнєвський Радянський Союз плюс НЕП мінус марксизм-ленінізм[68] «
« Поліцейський капіталізм[69] «
« Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер[70] «
« Путінізм — це фашизм[71] «
« Путінізм – це вища стадія ленінізма. [72] «
« «Путінізм» - політичний лад декласованих елементів, всіх тих, хто випав зі своїх соціальних ніш або взагалі їх ніколи не мав[73] «
« Путінізм - це дійсно фактор фашизації ... дійсно імперська реваншистська сила, загрозлива Європі, який будь-які спроби почати з ним діалог сприймає як капітуляцію[74] «
« Особливе значення державне міфотворчість знайшло в рамках путінізму, оскільки перші його ідеологи ... виходили з такої версії суб'єктивного ідеалізму, згідно з якою пропагандистська картина світу і є єдина реальність для населення.[75] «
« Можна вказати на те, що євразійська ідеологія Путіна має фашистське коріння[10] «
« Путінізм - це війна, це «консолідація» нації на ґрунті ненависті до якоїсь етнічної групи, це — наступ на свободу слова та інформаційне зомбування, це ізоляція від зовнішнього світу і подальша економічна деградація[15] «
« Убога філософія нижчих чинів КДБ, очманілих від «кришування» меблевих магазинів і розпилювання нафтових компаній[76] «
« ...нова модель уже на порозі. Правда, вона була у нас уже в історії, називалася вона Третій Рейх. Щось подібне на російську Джамахірію дійсно зараз створюється... ні демократії, ні прав людини, ні поділу влади, ні верховенства права в цій системі не буде[77] «
« Типологічно путінський режим дуже близький до авторитарно-олігархічних режимів, які існували в деяких країнах третього світу в другій половині XX століття. Таким, наприклад, як диктатура Маркоса на Філіппінах або диктатура Сухарто в Індонезії на пізньому етапі їх розвитку. Той же периферійний, компрадорський, сировинний капіталізм, та ж корупція як системоутворюючий елемент, та ж імітація деяких окремих демократичних процедур, але у вельми урізаному обсязі[78] «
« Совок повернувся на м'яких лапах[79] «
« Росія - це Нігерія в снігу. Вам дійсно подобається ідея, що зграя бандитів буде контролювати постачання всієї світової енергії? [80][81] «

.

« ...Ми маємо справу з реально... <не зовсім розумово розвиненими людьми>, що намагалися для себе винайти свій власний вічний двигун, який живиться безкоштовними для них природними ресурсами однієї восьмої частини суші, з рабською працею декількох десятків мільйонів рабів-зомбі[82] «

.

Див. також

Примітки

  1. Путин - детям: границы России нигде не заканчиваются. youtube.com. Россия 24. 
  2. Путин: "Границы России нигде не заканчиваются". bbc.com. 24.11.2021. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 22 серпня 2021. 
  3. Евгения Горюнова. Крым, Россия и фашизм. ru.krymr.com (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 22 серпня 2021. 
  4. В. Горбулін. Вулканічний синдром. Дзеркало Тижня. 15.06.18. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 24 червня 2018. 
  5. Що переможе: здоровий глузд чи імперські амбіції? Андрій Піонтковський. (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  6. "Путинский режим — постмодернистский фашизм" (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  7. «Потрібно звертатися до лікарів». Високопосадовці РФ вважають, що у Путіна проблеми зі здоров’ям — Данілов. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  8. CNN, Zachary Cohen, Katie Bo Lillis and Evan Perez. US intelligence agencies make understanding Vladimir Putin's state of mind a top priority. CNN. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  9. Див.: статтю в «New York Times»: «Настає путінізм» ('Putinism Looms') — William Safire (31 грудня 2000). Putinism Looms. New York Times. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 грудня 2008. 
  10. а б «Putins Ideologie hat faschistische Wurzeln» [Архівовано 2 квітня 2014 у Wayback Machine.](нім.)
  11. Андреас Умланд: Новый «особый путь» России после «оранжевой революции» радикальное антизападничество и паратоталитарный неоавторитаризм [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  12. Олег Романчук, публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум», для УП. Червоно-коричневий вірус. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 21 вересня 2017. 
  13. Iryna Grabovska. PUTINISM AS A CONFLICTING FACTOR OF WORLD IMPORTANCE AND THE UKRAINIAN SPECIFICITY OF ITS MANIFESTATIONS.//Almanac of Ukrainian Studies , 2019, № 24, p. 114—118
  14. A Geneology of «Putinism»//SRB Podcast, December 23, 2007
  15. а б А.А.Піонтковський: Путинизм как высшая и заключительная стадия бандитского капитализма в России [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.]. — «Яблоко», 11.01.2000
  16. Лідія Шевцова. Хуйло перейшов до сталінської філософії виживання [Архівовано 12 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Радіо «Свобода», 10.04.2014
  17. Згідно опитування росіян Левада-Центру — 78 % упевнені, що країна «оточена ворогами». у 2012 році було 63 %. Див.: Радіо «Свобода»: «Майдан» или «лукашенизация» [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.], 23.01.2014
  18. П. Акопов. Россия разворачивается [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Взгляд», 28.03.2014
  19. В.Пастухов. Крестный поход [Архівовано 12 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Новая газета», 27.03.2014
  20. Олександр Фоменко. Як Новоросія реанімує російський націоналізм. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015. 
  21. Р. С. Гринберг — дир. Ин-та экономики РАН [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — «Независимая Газета», 24.06.2014
  22. Андраник Мигранян — об одной лживой аналогии и ее российском стороннике [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Известия», 3.04.2014
  23. «Приехали» — обзор блогов на Каспаров.ру [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.], update: 03-04-2014
  24. Борис Немцов: Власна сторінка в Фейсбуці
  25. Forbes: Putin Declares Himself Dictator With The Navalny Verdict [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  26. Guardian Liberty Voice: Vladimir Putin is Russia's New Homophobic Dictator [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  27. The Dictator [Архівовано 22 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Блог журналістки Маши Гессен в The New York Times
  28. Рішення про введення російських військ в Крим Путін прийняв одноосібно. Див. Українська правда, 19.04.2014 [Архівовано 22 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  29. Tafesspiegel: Europa muss Putin als Diktator behandeln [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.](нім.), 19.07.2013
  30. Путін подякував Кадирову за Чечню. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016. 
  31. Руслан Ключник. Розвиток теорії та практики демократії: ретроспективний аналіз // Західна аналітична група. Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5201 [Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.]
  32. Россия при поддержке нацистов и фашистов создает антифашистский совет. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014. 
  33. Полиция приостановила дело о нападении на Навального с зеленкой. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 15 грудня 2017. 
  34. А.Эткинд. Внутренняя колонизация: Российская Империя сто лет спустя [Архівовано 22 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Русский журнал», 29.12.2012
  35. Т.Гундорова. Внутрішня колонізація" — повторна колонізація [Архівовано 22 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Критика», вересень 2011
  36. Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії [Архівовано 22 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Презентація книги А.Еткінда у Львові, дискусія 23 вересня 2013 (відео 1:36:25)
  37. Newsland: ФСБ как новое дворянство [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.], 24.09.2010
  38. А.Солдатов, И.Бороган. Новое дворянство. Версия 2000-х [Архівовано 23 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Ежедневный журнал», 24.09.2010
  39. «Комсомольская Правда», 19.12.2000. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 21 квітня 2014. 
  40. От редакции: В России происходит архаизация экономических и социальных отношений [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — «Ведомости», 22.04.2014
  41. Путин. Коррупция. Независимый экспертный доклад [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  42. Путин признан «Человеком года» за превращение РФ в центр коррупции и бандитизма [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  43. Таємну власність Путіна оцінюють приблизно у 40 мільярдів доларів. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2015. 
  44. У Росії опозиціонери презентували доповідь про розкішне життя Путіна: 20 палаців, 43 літаки та 4 яхти. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 8 квітня 2015. 
  45. Путін винагородив «будівельників» свого палацу посадами та маєтками. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 23 квітня 2015. 
  46. Управляющие дворца Путина получают госдолжности, дома, гражданство и банки [Архівовано 13 червня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  47. Борис Немцов, Леонид Мартынюк. Жизнь раба на галерах (дворцы, яхты, автомобили, самолеты и другие аксессуары). Москва, 2012 [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  48. Золото партитуры [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  49. Василий Мельниченко. Совет ТПП РФ. 28.09.2016 // YouTube
  50. Известный писатель жестко поругал украинцев [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  51. Генералиссимус Франко, маршал Муссолини и подполковник Путин…[недоступне посилання з липня 2019]
  52. Кремлівське телебачення застосовує нову технологію для зомбування глядачів. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015. 
  53. «Зомбування людей — це головний атрибут режиму Путіна» — Нємцов. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015. 
  54. Бен Джуда про «крихку імперію» Путіна [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Радіо «Свобода», 26.06.2013(рос.)
  55. The Telegraph. How can we negotiate with a pathological liar like Putin? [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.](англ.), 15.04.2014 // Кон Кафлін (гол.редактор): Як можна мати справи з таким патологічним брехуном як Путін?
  56. а б Сергій Ковальов. Первые лица государства систематически лгут, и все молчат [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Радіо «Свобода»(рос.), 25.02.2008
  57. Госдеп США опубликовал опровержения 10 ложных заявлений Путина об Украине [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — ФОКУС.ua, 6.03.2014
  58. Згідно опитуванню Фонда «Общественное мнение» (Росія) — 72 % росіян вважають, що є такі суспільно важливі проблеми, при висвітленні яких у ЗМІ допустимо замовчувати інформацію в інтересах держави. А 54 % вважають, що при висвітленні подібних тем можна взагалі спотворювати інформацію в державних інтересах. Див.: ФОМ: О средствах массовой информации (звіт про результати опитування) [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.], 27.03.2014
  59. Юрій Маргашак: Население Федерации более не электорат… Оно биомасса. [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.] — «Эхо Москвы», 26.05.2011
  60. Олексій Полегкий. Крим як «психоз» і технологія путінської Росії [Архівовано 25 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Українська правда, 3.04.2014
  61. Олександр Скобов. Высшая стадия путинизма. [Архівовано 10 квітня 2014 у Wayback Machine.] — Грани.ру, 7.04.2014 (рос.)
  62. Putin «Admires 19th Century Russian Monarchists» [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  63. Володимир Леві. Аморалка, или пора к психиатру [Архівовано 7 липня 2013 у Wayback Machine.]. — сторінка ЖЖ В.Леві
  64. Василь Зілгалов. Діалог: «Засланих козачків із ГРУ Росії потрібно вдало знешкоджувати» [Архівовано 9 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — Радіо «Свобода»06.04.2014
  65. Російське суспільство нагадує алкоголіка, який втратив пам'ять — психіатр Андрій Більжо. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 16 січня 2017. 
  66. Андреас Умланд: «Оранжевая революция» как постсоветский водораздел [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.], ж-л «Континент», 2009, № 142
  67. Збигнев Бжезинский: В Украине — подъем российского квази-мистического шовинизма Путина [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  68. Цит. по: В. Абаринов. «Пора, наш друг, пора» [Архівовано 9 лютого 2014 у Wayback Machine.], Грани. Ру 05.02.2014
  69. Перспектива России: брежневский СССР или - полицейский капитализм? [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, 12.01.2001
  70. Френсіс Фукуяма: Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.], pravda.com.ua 27.08.2014
  71. Alexander J. Motyl. Russland — Volk, Staat und Führer. Elemente eines faschistischen Systems. — Osteuropa. Vol. 59, 1/2009
  72. Священник Яков Кротов: Выйти на Майдан оказалось легче, чем не дать взятку и отказаться от хорошей зарплаты ради идеи [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Gordonua.com, 9.01.2015
  73. В.Пастухов. Государство диктатуры люмпен-пролетариата [Архівовано 22 березня 2014 у Wayback Machine.]. — «Новая Газета», № 91 15.08.2012
  74. В пяти минутах от фашизма. — Каспаров.ru. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 11 березня 2014. 
  75. Заблудившиеся в трех мифах. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015. 
  76. А.А.Піонтковський: О дивный новый «Русский мир»! [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Ехо Москви, 16.09.2014
  77. Радіо «Свобода»: Андрей Илларионов: Путин выбрал войну [Архівовано 10 квітня 2014 у Wayback Machine.], 11.04.2014(рос.)
  78. Переход в неположенном месте [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — «Грани. Ру», 28.06.2012 (рос.)
  79. Нова Газета [Бег: «Почему уезжают из России?»](рос.) № 10, 31.10.2011
  80. A meeting with Sergey Brin, cofounder of Google, at the Russian Tea Room in San Francisco. 16.07.2002. Архів оригіналу за 19 липня 2002. Процитовано 19 липня 2002. 
  81. Ira Iosebashvili: Russia's Medvedev to See Google but Not Co-Founder Brin [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]. — The Wall Street Journal, 21.06.2010
  82. Facebook / Slava Rabinovich. (рос.)

Посилання

Джерела