Пучнов Олександр Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пучнов Олександр Федорович
Пучнов Олександр Федорович.jpg
Народився 10 вересня 1902(1902-09-10)
село Глотово Мосальського повіту Калузької губернії, тепер Мосальського району Калузької області, Російська Федерація
Помер невідомо
Національність росіянин
Партія КПРС
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден Леніна
Медаль «За трудову доблесть»

Олександр Федорович Пучнов (10 вересня 1902(19020910), село Глотово Мосальського повіту Калузької губернії, тепер Мосальського району Калузької області, Російська Федерація — ?) — радянський діяч, гірничий інженер, начальник вугільного комбінату «Донбасантрацит» (1948—1950). Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав з одинадцятирічного віку підручним слюсаря в місті Москві. У 1915 році перебрався до Катеринослава, працював пакувальником на складі, рахівником Управління по шлюзування річки Дніпро.

З 1920 року працював в органах радянської влади: секретар відділу управління Катеринославського міського відділу охорони здоров'я губревкому, уповноваженим з продрозверстки. У 1921 році закінчив політехнічну школу (політехнікум). У 1921—1922 роках — начальник відділення штабу частин особливого призначення (ЧОП) Харківського військового округу.

У 1921 році продовжив навчання в Катеринославському (Дніпропетровському) гірничому інституті. Під час навчання продовжував працювати: технік бюро техніків і інженерів губернського відділу праці, технік дорожньої ділянки, головний інженер управління гранітних розробок. У 1931 році закінчив інститут.

З 1933 року працював на шахті № 18 імені Сталіна тресту «Чистяковантрацит». Був призначений начальником дільниці, найбільшої не тільки на шахті, а й в усьому Донбасі. У 1935 році призначений начальником дільниці на новій шахті імені Лутугіна тресту «Чистяковантрацит» Донецької області.

З 1936 року — заступник головного інженера шахти № 1-1 біс, з 1937 року — заступник головного інженера шахти № 10 біс тресту «Сніжнянантрацит» Донецької області.

З вересня 1939 року — головний інженер тресту «Советсквугілля» в місті Макіївка Сталінської області.

У жовтні 1941 року був евакуйований на схід. З грудня 1941 року працював на шахті «Центральна» тресту «Кемеровуголь» на Кузбасі.

У 1943 році повернувся на Донбас, продовжував працювати в тресті «Советсквугілля».

Член ВКП(б) з 1945 року.

З березня 1947 по травень 1948 року — головний інженер комбінату «Ворошиловградвугілля» Ворошиловградської області.

У травні 1948 — березні 1950 року — начальник комбінату «Донбасантрацит» міста Красний Луч Ворошиловградської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 за видатні успіхи в справі збільшення видобутку вугілля, відновлення і будівництва вугільних шахт і впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці Пучнову Олександру Федоровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот».

З 1950 року — начальник шахти № 17-17-біс тресту «Рутченковвугілля» міста Сталіно, керуючий тресту «Кадіїввугілля», начальник відділу будівництва шахт «Сталінвугілля».

У 1955—1957 роках — заступник начальника головного управління вугільної промисловості Міністерства вугільної промисловості Української РСР. Потім — заступник начальника комбінату «Сталінвугілля».

З 1962 по серпень 1964 року — головний спеціаліст та заступник начальника відділу по будівництву і реконструкції шахт Донецької Ради народного господарства (раднаргоспу).

З серпня 1964 року — на пенсії в місті Донецьку.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]