Пушкарук Олег Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Пушкарук
 Сержант
Загальна інформація
Народження 1 лютого 1969(1969-02-01)
Нововолинськ, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 9 травня 2018(2018-05-09) (49 років)
Золоте, Попаснянський район, Луганська область, Україна
(загинув у бою)
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Майстер»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́г Ві́кторович Пушкару́к (нар. 1 лютого 1969, Нововолинськ, Волинська область — 9 травня 2018, Золоте, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, учасник війни на сході України, головний сержант 9-ї роти 3-ї батальйонно-тактичної групи 14-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Пушкарук народився 1 лютого 1969 року в Нововолинську. До 4 класу навчався у школі-інтернаті Нововолинська, потім мешкав у тітки в селі Старий Загорів, навчався у місцевій школі. У 1986 році закінчив Нововолинське СПТУ № 11 за фахом «фрезерувальник». Був призваний на військову службу, яку він проходив у 80-му учбовому центрі ракетних військ, у місті Котовськ Одеської області. Після демобілізації працював на ливарному заводі начальником вантажопідйомного обладнання.

Військовий шлях[ред. | ред. код]

Восени 2014 року Олег Пушкарук став добровольцем 1-го батальйону територіальної оборони «Волинь». У складі батальйону «Волинь» брав участь у бойових діях в районі селища Малоорлівка та на підступах до окупованого Кіровського.

25 липня 2016 року підписав контракт та продовжив службу у 9-й роті 3-ї батальйонно-тактичної групи 14-ї окремої механізовананої бригади[1].

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув близько 4-ї години ранку 9 травня 2018 року під час відбиття атаки ворожої ДРГ на позиції ЗСУ поблизу міста Золоте Попаснянського району на Луганщині.

Похований 13 травня 2018 року на старому цвинтарі Нововолинська[2][3].

Сім'я[ред. | ред. код]

Залишились дружина Тамила та двоє синів (2016 та 2013 р.н), та син від попереднього шлюбу[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (18 квітня 2019) — нагороджений посмертно «за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов'язку»[5].
  • Почесний громадянин Нововолинська (21 серпня 2018)[6]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]