Пшасниш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пшасниш
Przasnysz

Герб Прапор
Герб Прапор
Przasnysz klasztor 16.jpg
Розташування міста Пшасниш
Основні дані
53°01′ пн. ш. 20°53′ сх. д. / 53.017° пн. ш. 20.883° сх. д. / 53.017; 20.883Координати: 53°01′ пн. ш. 20°53′ сх. д. / 53.017° пн. ш. 20.883° сх. д. / 53.017; 20.883
Країна Польща Польща
Регіон Мазовецьке воєводство
Площа 25,16 км²
Населення 17438 (2011)[1]
· густота 675 (2008[2]) осіб/км²
Телефонний код (48) 29
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
GeoNames 761218
Поштові індекси 06-300
Міська влада
Веб-сторінка przasnysz.um.gov.pl
Мапа


CMNS: Пшасниш у Вікісховищі

Пша́сниш, або Прасниш (пол. Przasnysz) — місто в північно-східній Польщі. Адміністративний центр Пшасниського повіту Мазовецького воєводства.

Назва[ред. | ред. код]

  • Пша́сниш (пол. Przasnysz) — польська сучасна назва.
  • Пшассніц (нім. Pczaßnitz) — німецька назва.
  • Прасниш (рос. Прасныш) — російська назва у 1798—1918 роках.
  • Прашніц (нім. Praschnitz) — німецька назва у 1939—1945 роках.
  • Азимополь (лат. Azymopolis) — латинська назва.

Історія[ред. | ред. код]

Пшасниш виник на місці мисливського двору мазовецьких князів ХІІІ ст. За легендою, назва міста походить від млинаря Прасника, який дав притулок заблукалому князеві Конраду I; той у подяку дарував млинарю шляхетський титул і околичні землі.

Протягом ХІІІ—XIV Пшасниш розвивався як торгова осада на межі Курпівської рівнини і Цехановської височини. 10 жовтня 1427 року мазовецький князь Януш I Старший надав йому міські права на базі кульмського права.

Розквіт Пшасниш припав на XVI ст., після приєднання Мазовії до Корони Польської в 1526 році. Адміністративно місто належало до Цехановської землі, було центром повіту. Згідно з королівським описом майна в 1564 року у самому Пшасниші нараховувалося 689 будинків, а також до 5 сотень ремісників різних професій (пивовари, пекарі, шевці, кушнарі, кравці, ковалі, менчники, золотарі). Місто було третім найбільшим центро Мазовії після Варшави і Плоцка: у хроніці бернардинського монастиря згадуються 14 тисяч жителів, проте історики вважають, що реальне населення міста не перевищувало 5 тисяч осіб. Як зазначає Александр Гваніні — це було «місто широке, славно збудоване каменем».

1576 року Пшасниш став осередком негородового Пшасниського староства, яке 1648 року отримав князь Ярема Вишневецький.

1613 року у Пшасниші сталася велика пожежа, з якої почався занепад міста. 1657 року його зайняли шведські війська.

Після поділів Польщі відійшов до складу Російської імперії.

В ході Першої світової війни було місцем боїв між німцями і москалями: у лютому 1915 року відбулася перша битва при Пшасниші, що була успішною для москалів, а в липні того ж року — друга битва при Пшасниші, яка завершилися перемогою німців.

1919 року місто перейшло Польській Республіці.

1939 року, на початку Другої світової війни місто захопили німці. Вони приєднали його до Німецької імперії, включивши до складу провінції Східна Пруссія. Місто стало центром Прашницького повіту й центром німецької колонізації: тут оселяли балтійських і румунських німців, які полишили батьківщину.

1945 року місто захопила радянська армія, після чого воно повернулося до Польської Республіки.

Персоналії[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 8388 1749 5890 749
Жінки 9050 1693 5472 1885
Разом 17438 3442 11362 2634

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пшасниш