Пшеборський Антоній-Боніфацій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пшеборський Антоній-Боніфацій Павлович
Народився 14 травня 1871(1871-05-14)
Хороша, Липовецький район, Вінницька область
Помер 24 травня 1941(1941-05-24) (70 років)
Варшава, Генеральна губернія, Третій Рейх
Поховання Варшава
Країна  Російська імперія
 Польська Республіка
Діяльність математик
Alma mater Імператорський Київський університет Святого Володимира (1894)
Заклад ХТІ, Харківський національний університет імені Василя Каразіна, Вільнюський університет, Варшавський університет і Варшавська політехніка
Членство Харківське математичне товариство, Польське фізичне товариство, Польське математичне товариство, Московське математичне товариство, Київське математичне товариство і Казанське фізико-математичне товариствоd

Пшеборський Антоній-Боніфацій Павлович (14 травня 1871, с. Хороша Київської губернії Російської імперії (нині — Липовецький район Вінницької області України) — 24 травня 1941, Варшава, Польща) — український та польський математик, механік, професор, ректор Харківського університету.

Життєпис[ред. | ред. код]

Антоній Пшеборський народився у родині морського лікаря[1] Павла Пшеборського та Марії Меленевської, які походили зі збіднілих шляхетських родин. У 1881—1889 рр. навчався у Александрівській гімназії у Миколаєві, закінчив її із золотою медаллю.[1]

У 1889—1894 рр. вчився на математичному відділенні фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира. За часи студентства був нагороджений золотою медаллю за конкурсний твір «Розбір методу Вейєрштрасса у теорії еліптичних функцій та встановлення зв'язку між значеннями Якобі та Вейєрштрасса». По закінченні університету був залишений на 2 роки на кафедрі чистої математики для підготовки до професорського звання.

У 1896—1897 рр. жив у батька в Миколаєві, де займався підготовкою до магістерських іспитів.

У 1897 р. склав іспити на ступінь магістра чистої математики та отримав звання приват-доцента.[1] Подавався на посаду приват-доцента університету Св. Володимира, проте очільник Київської навчальної округи М. Ігнатьєв відхилив його кандидатуру на хвилі антипольських заходів після придушення Січневого повстання 1863—1864 рр.

У 1898 р. отримав посаду штатного доцента механіки у Харківському технологічному інституті. Став членом Харківського математичного товариства, наступного року був обраний його секретарем і обіймав цю посаду протягом наступних 20 років.[1]

З 1899 р. — приват-доцент Харківського університету.[1]

З 1901 р. викладав на курсах для робітників Харкова.[1]

У 1902 р. захистив дисертацію «Деякі додатки теорії лінійних конгруенцій» на ступінь магістра математики та був запрошений на посаду приват-доцента кафедри чистої математики у Харківському університеті.

Пшеборський був одружений з Лідією Олексіївною Івановою, 1902 р. у подружжя народився син Антоній.

У 1904—1905 рр. стажувався у Гайдельберзі та Геттінгені, де слухав лекції Д. Гільберта, Ф. Клейна, відвідував засідання математичного товариства. Вступив до Товариства прикладної математики і механіки у Берліні.

По поверненню із відрядження у 1905 р. отримав посаду в.о. екстраординарного професора кафедри чистої математики у Харківському університеті.

У 1908 р. захистив у Московському університеті докторську дисертацію за темою: «Дослідження з теорії аналітичних функцій, задача про продовження ряду Тейлора». Того ж року став ординарним професором Харківського університету. Одночасно у 1908—1915 рр. викладав аналітичну геометрію на Вищих жіночих курсах, проводив практичні заняття з математичного аналізу і геометрії у Харківському технологічному інституті.

У 1903 р. та 1908 р. видав двотомник «Вступ до аналізу», у 1905 р. та 1909 р. — «Курс аналітичної геометрії», написав статті з гідродинаміки для видання «Народна енциклопедія», декілька статей у Повідомленнях Харківського математичного товариства.

У 1919 р. став ректором Харківського університету, з червня 1920 року — ректором Академії теоретичних знань, створеної на базі історико-філологічного та фізико-математичного факультетів університету. Одночасно очолив кафедру теоретичної механіки. З травня 1921 р. по вересень 1922 р. — ректор Інституту народної освіти, що утворився після реорганізації Академії, і керівник науково-дослідної кафедри теоретичної механіки.[1]

Після початку радянсько-польської війни 1919—1921 рр., невдовзі після призначення завідувачем кафедри, Пшеборского звинуватили у шпигунстві, заарештували і зняли з усіх посад, але вже через три тижні звільнили. Його обрали деканом фізико-математичного відділення, а потім вдруге ректором Харківського інституту народної освіти.

Проте через антипольські настрої Пшеборський звернувся до польського міністерства народної освіти з проханням про переїзд до Польщі.

З 1 грудня 1921 р. отримав посаду ординарного професора кафедри математики у Віленському університеті, який тим часом базувався у Польщі.

У 1922—1939 р. працював ординарним професором кафедри теоретичної механіки Варшавського університету, з 1 вересня 1922 р. очолив її[1] (незабаром кафедра була перетворена на факультет теоретичної механіки). Викладав аналітичну та теоретичну механіку, читав курс з динаміки твердих та рідких тіл. У Варшавському університеті Пшеборський працював до початку Другої світової війни.

Одночасно у 1922—1932 рр. викладав аналітичну геометрію, диференційне та інтегральне числення на інженерно-будівельному відділені Варшавського політехнічного інституту, у 1924—1934 рр. — теоретичну механіку на хімічному відділенні цього ж інституту.

У 1926 р. вийшов друком його підручник «Варіаційне числення», у 1930 р. та 1935 р. — «Лекції з теоретичної механіки» у 2-х томах.

1930 р. взяв участь у роботі Першого Всесоюзного з'їзду математиків, який пройшов у Харкові. Брав участь у математичних з'їздах, які проходили в Парижі, Берліні і Польщі.[1]

У 1923—1939 рр. Пшеборский входив до складу редакційної колегії журналу «Роботи з математики та фізики». Від 1923 р. був членом Академії технічних наук у Варшаві, від 1930 р. — членом Варшавського наукового товариства.[1] Також був членом Польського математичного товариства, Польського фізичного товариства, був членом Московського, Харківського, Київського, Казанського математичного товариств, Товариства математиків і механіків у Берліні.

Пшеборський помер 24 травня 1941 р. у окупованій німцями Варшаві, а його сина 3 серпня 1944 р. стратили німці. Вся родина похована у могилі Лідії Пшеборської на православному цвинтарі в Варшаві.

Обрані праці[ред. | ред. код]

  • Основные задачи теории дифференциальных уравнений: пробная лекция для получения звания приват-доц., чит. 16 окт. 1897 г. в Ун-те св. Владимира. — [М. : Тип. Мамонтова, 1899]. — 13 с.
  • К вопросу о бесконечно малых деформациях поверхности. — Х. : Типолитогр. М. Зильберберга, 1900. — 12 с.
  • Некоторые приложения теории линейчатых конгруэнций. — Х. : Типо-литогр. М. Зильберберга, 1902. — 178 с.
  • Исследования по теории аналитических функций. Задача о продолжении ряда Тэйлора. — Х. : Тип. А. Дарре, 1908. — 135, [1] с.
  • Исчисление конечных разностей: курс, чит. в 1907 г., в осен. полугодии. — Х. : Тип. С. Иванченко, 1908. — 245 с.
  • Конспект лекций по основаниям арифметики: курс., чит. в 1907 г., в осеннем полугодии / О-во взаимопомощи студ.-математиков Харьк. ун-та. — Х. : Тип. С. Иванченко, 1908. — 172 с.
  • Математическое общество при Харьковском университете, 1879—1904. — Х. : Печ. дело, 1911. — 26 с.
  • О некоторых полиномах, наименее уклоняющихся от нуля в данном промежутке. — Х. : Зильберберг и с-вья, 1913. — 16 с.
  • Аналитическая геометрия: курс лекций, чит. в Харьк. технол. ин-те / изд. ком. студ. технол. о-ва при Харьк. технол. ин-те. — Х. : Типолитогр. С. Иванченко, 1914. — 418 с.
  • Введение в анализ: Теория пределов. Бесконечные ряды и произведения. — Х. : Типолитогр. С. Иванченко, 1915. — IV, 142 с.
  • Заметка по вариационному исчислению. — Х. : Тип. и лит. Зильберберг и с-вья, [1915]. — 3 с.
  • Об умножении комплексных чисел. — Х. : Печ. дело, 1915. — 7 с. — Отд. отт. из журн. «Наука и школа», № 2.
  • О методах Абеля, Якоби, Лиувилля и Вейерштрасса в теории эллиптических функций // Унив. известия. — [К.], 1895. — Ч. неофиц. — № 5. — С. 1—54 ; № 7. — С. 55—84 ; № 11. — С. 99—128 ; № 12. — С. I—XVI, 85—194.
  • О функциях одного аргумента обладающих алгебраической теоремой сложения // Унив. известия. — [К.], 1896. — № 4, ч. 2, неофиц. — Науч. хроника, Отчет и протоколы Физико-математического общества при Имп. Киевском университете за 1895 г., прил. — С. 1—10.
  • О лакунарных функциях // Унив. известия. — [К.], 1897. — № 7. — Науч. хроника, Отчет и протоколы ФМО за 1896 г., прил. — С. 49—60.
  • Теорема Абеля // Унив. известия. — [К.], 1898. — № 5. — Науч. хроника, Отчет и протоколы ФМО за 1897 г., прил. — С. 37—43.
  • Петр Михайлович Покровский // Отчет и протоколы Физико-математического общества при Императорском университете св. Владимира. — К., 1901. — С. 63—68.
  • О некоторых линейчатых конгруэнциях // Математический сборник. — М., 1902. — Т. 23, № 4. — С. 764—771.
  • O całkach nieanalitycznych równan róźniczkowych liniowych o pochodnych czastkowych rzedu pierwszego = [О неаналитических интегралах дифференциальных линейных уравнений первого порядка с частными производными] // Prace mat.-fiz. — [Warszawa], 1906. — T. 17. — S. 123—128, 259—264.
  • Об одной теореме Laguerre'a // ЗХУ. — 1912. — Кн. 3, ч. неофиц. — С. 1—7.
  • Отзыв о диссертации С. Н. Бернштейна «О наилучшем приближении непрерывных функций посредством многочленов данной степени» // ЗХУ. — 1913. — Кн. 4. — С. 27—34.
  • Задача об экстремуме интеграла  с переменными конечными точками // Учен. зап. науч.-исслед. каф. Украины. Отд. мат. [Сер. 3]. — 1924. — Вып. 1. — С. 1—26.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гутник М. В. Науковий доробок професора Антонія-Боніфація Павловича Пшеборського — фахівця у галузі математики й механіки [Архівовано 19 червня 2020 у Wayback Machine.]
  • Савчук В. С., Кушлакова Н.М. Вчені польського походження в Харківському математичному товаристві/ Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. Вип. 2. — Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. — С. 152-160.
  • Журило Д.Ю. Становление и развитие Харьковского технологического института в конце ХІХ -начале ХХ веков. — Харьков : НТУ «ХПІ», 2016. — 264 с.
  • Ректори Харківського університету (1805-2014): біобібілогр. словник / уклад. В. Д. Прокопова, Р. А. Ставинська, М. Г. Швалб, Б. П. Зайцев, С. М. Куделко, С. І. Посохов, С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова; ред. кол.: В. С. Бакіров (голов. ред.); наук. ред. С. М. Куделко; ред. Н. М. Березюк, А. О. Давидова, О. С. Журавльова; бібліогр. ред. С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова. — 2-е вид., переробл. і допов. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразина, 2015. — С. 237-130.
  • BrozowskiS.M. RussjanCezary. Przeborski AntoniBonifacy// Polskislownikbiograficzny. Wroclaw-Warszawa-Krakow. 1991.Т.33, s.147-148.
  • Olesiak, Zbigniew S. Profesor Antoni Przeborski (1871—1941) / Kwartalnik Historii Nauki I Techniki.2001. T46. S.125 -131.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Ректори Харківського університету, 2015, с. 127.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пшеборський_Антоній-Боніфацій_Павлович&oldid=34971482