Піа Дегермарк
| Піа Дегермарк | |
|---|---|
| Дата народження | 24 серпня 1949 (76 років) |
| Місце народження | Бромма[d], комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція або Стокгольм, Швеція |
| Громадянство | |
| Професія | акторка, кіноакторка |
| IMDb | ID 0214729 |
| | |
Піа Шарлотта Дегермарк (швед. Pia Charlotte Degermark, нар.. 24 серпня 1949 р. Стокгольм) — шведська кіноакторка.
До 10 років Піа Дегермарк жила на батьківщині. Потім з батьками і старшим братом переїхала до Швейцарії, де навчалася в пансіоні для дівчаток. Коли їй виповнюється 17 років, її світлину в газеті — на якій Піа танцює з наслідним принцом Карлом Густавом — помітив відомий шведський кінорежисер Бо Відерберг. Він запросив Піа виконати головну роль у його романтичній мелодрамі Ельвіра Мадіґан, що вийшла на екрани в 1967 році. Цей перший «кольоровий» фільм Відерберга розповідає реальну історію — про життя данської циркової артистки Ельвіри Мадіґан (1867—1889). Партнером Дегермарк, в ролі шведського офіцера Сікстена Спаре, виступив актор Томмі Бергрен.
Фільм Ельвіра Мадіґан був зустрінутий з цікавістю і доброзичливими відгуками у пресі. Так, New York Times відзначала у статті від 30 вересня 1967 року, що гра Піа Дегермарк: створює піднесений і шанований дівочий образ[2]. Кінофільм завойовує в тому ж році премію Національної ради кінокритиків США за найкращий фільм іноземною мовою. Він також був представлений в 1967 році на кінофестивалі в Каннах, де Дегермарк отримала премію за найкраще виконання жіночої ролі. У 1968 році вона номінується на 25 присудженні премії Золотий глобус, в 1969 році — номінантка премії Британської академії кіномистецтва.
Після приголомшливого успіху фільму Ельвіра Мадіґан Піа Дегермарк у Швеції розглядається як можлива спадкоємиця Інгрід Бергман. У 1969 році вона з Ентоні Гопкінсом і Ральфом Річардсоном знімається в шпигунському трилері Дзеркальна війна режисера Френка Пірсона, знятому за романом Джона Ле Карре. Тут вона виконує роль предмета мрій британського агента Крістофера Джонса, якому доручено роздобути секретні світлини розташованих на території НДР ракетних баз. У тому ж році грає у фільмі італійського режисера Ренато Кастеллані Una breve stagione. Однак її виступи у двох останніх фільмах були менш успішними, ніж у дебютній Ельвірі Мадіґан.
У 1971 році Піа Дегермарк одружилася з італійським кінопродюсером та співспадкоємцем концерну Siemens П'єром Коміннеччі, з яким познайомилася на зніманні західнонімецького фільму жахів Кусають тільки вночі. На її весіллі, серед інших, були присутні принц Карл Густав і Христина Онассіс. В шлюбі народила сина Чезаре. Після розлучення в 1973 році сина виховував батько[3].
Після розлучення їде до США. Тут захворіла нервовою анорексією, почала вживати наркотики. У 1976 році Піа Дегермарк грає в західнонімецькому телесеріалі Die Buschspringer, після чого припиняє роботу в кіно.[4]
Повернувшись в 1979 році до Швеції, акторка включилася в організацію, що надає допомогу жінкам з анорексією. У 1991 році Дегермарк заарештували за зберігання наркотиків і шахрайство, мала 14-місячне ув'язнення. Незабаром після оголошення вироку народила сина Робіна, якого передали на виховання прийомним батькам. Після звільнення Дегермарк пережила важку автокатастрофу, внаслідок якої отримала серйозні травми правої ноги.
Нині живе в стокгольмському районі Гегерстен, захоплюється рукоділлям.
У 2006 році Піа Дегермарк випустила художню автобіографію «Gud räknar kvinnors tårar (Бог вважає жіночі сльози)». Книга була перекладена кількома європейськими мовами[3].
- 1967: Ельвіра Мадіґан (Elvira Madigan)
- 1969: Війна в дзеркалі (Looking Glass War)
- 1969: Una breve stagione
- 1971: Кусають тільки вночі (Gebissen wird nur nachts)
- 1976: Die Buschspringer (телесеріал)
- Pia Degermark: Gud räknar kvinnors tårar: memoarer. Prisma, Stockholm 2006, ISBN 91-518-4665-9 (шведською мовою)
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
- ↑ vgl. Bosley Crowther: The Landscape of Love: 'Elvira Madigan' Tells a Bittersweet Tale. In: New York Times. 30. September 1967
- ↑ а б Pia Lundgren «Pia Degemark — You always get another chance», TARA, January 2004. [Архівовано 18 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ vgl. Claus Jacobi: John le Carré. Aus dem Schattenreich von Liebe, Lüge und Verrat. In: Welt am Sonntag. 25. Februar 2001
| Це незавершена стаття про шведського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |