Царство Південна Тан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південна Тан
У (десять держав) Flag
937 – 975 Династія Сун Flag
Розташування Південна Тан
Південна Тан (позначена світло-зеленим кольором)
Столиця Цзінлін
Мови Китайська
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 937
 - Повалення 975

Царство Південна Тан (спрощ.: 南唐піньїнь: Nán Táng) — держава, що правила частиною південно-східного Китаю після падіння царства У у 937 році. Ця династія керувалася імператорами з роду Лі. Правління цієї династії тривало 38 років. Повалена у 975 році династією Сун.

Історія[ред. | ред. код]

Засновником династії став Сюй Чжігао, який у 920-х роках став найвпливовішим військовиком держави У, а у 937 році повалив цю династію, заснувавши Південну Тан. Тоді ж він змінив власне прізвище та ім'я на Лі Бянь.

Спираючись на підтримку військових та чиновництва Лі Бянь та його наступник Лі Цзін зуміли значно зміцнити державу. після цього було поставлено за мету об'єднати південний Китай: у 945 році було підкорено державу Мінь, а у 951 році — Чу. Проте спроба підкорити північнокитайську державу Пізню Чжоу виявилася невдалою — у військових кампаніях 956 та 958 років танська армія зазнала поразки. Імператор Лі Цзін вимушений був поступитися землями на північ від річки Янцзи.

У період розквіту володіння охоплювали території сучасних провінцій Цзянсу, Аньхой, Фуцзянь, Цзянсі, Хунань, Хубей.

За правління останнього володаря Лі Юй держава перейшла до оборони. Деякий час він зберігав незалежність, проте у 975 році зазнав цілковитої поразки від армії династії Сун й вимушений був зректися влади.

Культура[ред. | ред. код]

Період існування цієї держави відзначено розвиток літератури та мистецтва. Усі імператори піклувалися про залучення до свого двору письменників, вчених, поетів. Значним поетом був останній володар Південної Тан — Лі Юй.

Імператори[ред. | ред. код]

Посмертне ім'я Особисте ім'я Роки правління Девіз і роки правління
Лі Бянь
李昪 Lǐ Biàn
937943
  • Шенюань (昇元 Shengyuan) 937–943
Лі Цзін
李璟 Lǐ Jǐng
943961
  • Баода (保大 Baoda) 943–958
  • Цзяотай (交泰 Jiaotai) 958
  • Чжунсін (中興 Zhongxing) 958
Лі Юй
李煜 Lǐ Yù
961975

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kurz, Johannes L. (2011). China's Southern Tang Dynasty (937–976). Routledge. ISBN −9780415454964.
  • Mote, F.W. (1999). Imperial China (900–1800). Harvard University Press. pp. 14-16. ISBN −0674012127.