Південний Алтай
| Південний Алтай | ||||
 | ||||
|
49°06′01″ пн. ш. 87°29′50″ сх. д. / 49.100277790027774927° пн. ш. 87.4972222300277878° сх. д.Координати: 49°06′01″ пн. ш. 87°29′50″ сх. д. / 49.100277790027774927° пн. ш. 87.4972222300277878° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Республіка Алтай | |||
| Тип | гора і гірський хребет | |||
| матеріал | метаморфічні гірські породи | |||
| Висота | 3871 м і 2734 м | |||
  Південний Алтай Південний Алтай (Росія) | ||||
 | ||||
Південний Алта́й (каз. Оңтүстік Алтай жотасы) — гірський хребет на Алтаї.
Західна частина розташована в Казахстані, східна — відокремлює Росію від Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю.
Загальна довжина хребта становить 125 км. До висоти 1400—1500 м поширені степи, паркові модринні ліси[ru] досягають висоти 2100—2200 м; у високогірному поясі поширені субальпійські та альпійські луки. Є понад 180 льодовиків[1]. Починається на захід від річки Каракоба, що відокремлює його від розташованого ще далі на захід від Калбінського хребта[de] [2].
Проходить із заходу на схід. На сході закінчується біля масиву Таван-Богдо-Ула, яким починаються хребти Сайлюгем (на схід) та Монгольський Алтай (на південь) [3].
На південному сході до хребта примикають гори Бендиртау[4].
Північний схил[ред. | ред. код]
Західна частина схилу знаходиться на території Казахстану та адміністративно входить до Східно-Казахстанської області.
З нього беруть початок річки басейну Іртишу: Аккаба, Бухтарма[2]. Також розташовано безліч невеликих озер, наприклад, Зелене[3], Бланди-Куль[4].
Східна частина розташована на території Росії, у Республіці Алтай, визначаючи західну частину південного краю плоскогір'я Укок[4].
У підніжжя хребта на плоскогір'ї Укок розташовані наступні озера: Біле, Канас, Музди-Булак, Гусине.
З російської частини північного схилу беруть початок річки Укок, Ак-Алаха, Бетсу-Канас, Музди-Булак, Кара-Чад, Аргамджі, сточища Обі[3].
Південний схил[ред. | ред. код]
Західна частина схилу також знаходиться на території Казахстану Східно-Казахстанської області.
Східна частина південного схилу розташована на території Китаю і входить у Сіньцзян-Уйгурський автономний район.
З нього беруть початок річки басейну Іртишу: Каракоба, Канас [2]. Також на південному схилі розташоване найбільше озеро, що сусідить з хребтом, Аккуль[3].
Гірські вершини[ред. | ред. код]
Перераховуються за висотою[3]:
- Джагіртау (3871,0 м)
- Канас (3440,7 м)
- Крутинка (3276,9 м)
- Чолок-Чад (3217,5 м)[4]
- Бертек (3172,6 м)[4]
- Алтикиз (2906,6 м)[5]
Льодовики[ред. | ред. код]
На хребті Південний Алтай понад 180 льодовиків загальною площею 85,5 км² (9 долинних льодовиків, 14 карово-долинних, 1 улоговинний, 14 карово-висячих, 71 каровий, 9 присхильних, 56 висячих, 4 льодовики кулуарів і 2 льодовика пласких вершин) [1] Основні льодовики розташовуються у басейнах річок Ак-Алахі, Бухтарми та Ак-Каби.
Найбільші льодовики:
- Алахінський (площа 19,2 км²[1], за даними ВРЕ 19,5 км²[6])
- Великий Бухтарминський (площа 8,1 км²[1], за даними ВРЕ 4,5 км²[6]).
- Укоцький (площа 7,1 км²[1])
- Канаський (площа 7,1 км²[1])
Перевали[ред. | ред. код]
Перевали перераховуються із заходу на схід[3]:
- Шагандаба (2638,4 м)[5]
- Зелений (2952,0)
- Кримза (2836,0 м)
- Угульгун (2897,1 м)
- Канас (2650,0 м)
- Бетсу-Канас (2671,3 м)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Опис хребта Південний Алтай на сайті Географічного факультету Алтайського державного університету.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Західна околиця Південного Алтаю на топографічній карті масштабу 1:200 000
- ↑ а б в г д е Східне закінчення Південного Алтаю на топографічній карті масштабу 1:100 000
- ↑ а б в г д Аркуш карти M-45-XXVIII Аргамджи. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1969-1978 р. Видання 1983 р. (рос.)
- ↑ а б Аркуш карти M-45-101 Урыль. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1983 р. (рос.)
- ↑ а б Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Південний Алтай |
|
,%20Казахстан,%20МНР,%20Китай)/M45-101%20%20%20УРЫЛЬ%20%2080-83.jpg){kind=link}