Південний монастир
| Південний монастир | |
|---|---|
|
| |
| 44°35′24″ пн. ш. 33°48′11″ сх. д. / 44.59000000002777853° пн. ш. 33.80305555558332742° сх. д.Координати: 44°35′24″ пн. ш. 33°48′11″ сх. д. / 44.59000000002777853° пн. ш. 33.80305555558332742° сх. д. | |
| Країна |
 Україна і  Росія |
| Розташування | Крим |
| Тип | монастир |
  Південний монастир Південний монастир (Україна)  Південний монастир Південний монастир (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Південний монастир (також Благовіщенський монастир) — кримський середньовічний (XIV—XV століття) і сучасний[1] печерний монастир, розташований у південних обривах плато Баба-Даг (Мангуп)[2].
Опис[ред. | ред. код]
Виходячи з факту, що ієромонах Матвій, який відвідав Мангуп в 1395 році, описує монастирську церкву, практично, в сучасному вигляді, захоплюючись фресками (при цьому місто досить давно було безлюдне), можна припустити, що монастир міг бути влаштований в середині XIV століття[3] (можливо, відповідно до відомого напису[4] — близько 1362 року[5]).
Приміщення монастиря вирубані в скелі з використанням природного грота в середній частині південного урвища, до якого пробитий тунель з невеликого, а також природного грота у підніжжі урвища. У східному боці монастирського гроту влаштована витягнута на схід печерна зальна церква з трьома вирубними гробницями в підлозі, на протилежній розташовувалися келії, розраховані на перебування 3—4 ченців[5]. Стіни головного нефа прикрашені профільованим карнизом, наприкінці зали невисока (до 1 м) перешкода відокремлює вівтар із глибокою арочною нішою апсиди, в центрі вівтаря у підлозі вирубано прямокутну в плані основу престолу. Фрескові розписи — найвідоміша деталь храму, що покривали апсиду з нішою і конхою, арку, що обрамляє вівтар і фриз над аркою[6][7]. А. Герцен, аналізуючи ретельне, навіть розкішне оздоблення інтер'єрів, висловив припущення, що монастирська церква була усипальницею знатної (можливо князівської) родини Феодоро[5]. Розкопками 2008 року відкриті залишки водозбірної цистерни, що функціонувала під час життя монастиря[8][9].
Перший опис монастиря міститься у поемі «Оповідання про місто Феодоро. Вірші Матвія, негідного і нікчемного жерця» ієромонаха Матвія, спрямованого патріархом Антонієм IV у серпні 1395 року в Хазарію, як екзарх і відвідав Мангуп:
Знайшовши сходи тверді з самородного каменю, я спустився вниз у середину землі і побачив там підлогу і стелю з самородної скелі, висічені дуже приємні палаци, келії, світлоносні (вікна) красиві, спрямовані на схід, і строкаті прикраси дивовижні, які, великою приємністю наповнені, красиво спрацьовані[3].
-
Південний монастир. Церква. М. Вебель. З невиданого альбому А. С. Уварова, 1853 -
М. Вебель. Фрески церкви Південного монастиря. З невиданого альбому А. С. Уварова 1853
Науковий опис Південного монастиря та фресок залишив О. Уваров у своєму ще не опублікованому рукописі про дослідження 1853 року, супроводженого малюнками М. Вебеля. У листопаді 1889 року інженер Агєєнко склав креслення та описи монастирської церкви, які відправив до археологічної комісії; результатом було обстеження пам'ятника О. Стевеном та А. Маркевичем, які дитували храм XIV—XV століттям[6]. У 1912—1913 роках, експедицією під керівництвом Р. Лепера було здійснено розчищення церкви[10]. О. Домбровський у праці «Фрески середньовічного Криму» 1966 року докладно розглянув розписи храму і датував її XIV—XV століттям[11], Ю. Могаричов, спираючись на мізерні результати досліджень монастиря (відсутність на скелі культурного шару), обережно датував його існування XIV—XV століттям[7].
У 2002 році, за благословенням митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря, почалося відновлення монастиря, під ім'ям Благовіщенського, першим намісником і будівельником був ігумен, Іакінф (Тєлєґа), після його смерті посада намісника (на кінець 2021 року) тимчасово виконує архімандрит Варнава (Шкурдода), намісник монастиря в ім'я святителя Миколи Чудотворця (у селі Холмівка)[1][12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Благовещенский мужской монастырь на Мангупе. Симферопольская и Крымская епархия. Процитовано 2022-3-23.
- ↑ Туристическая карта Крыма. ЮБК. ЭтоМесто.ru. 2007. Процитовано 2022-3-23.
- ↑ а б А.Г. Герцен. Описание Мангупа-Феодоро в поэме иеромонаха Матфея // Античная древность и средние века : материалы по истории, археологии и этнографии Таврики. — 2003. — Вип. 10 (21 квітня). — С. 572—574. — ISSN 2413-189X. Архівовано з джерела 20 лютого 2022. Процитовано 2022-10-08.
- ↑ Малицкий Н. В. Заметки по эпиграфике Мангупа / Быковский Н. С. — Ленинград : ГАИМК, (типография «Печатный двор»), 1933. — С. 9—10. — (Известия Государственной академии истории материальной культуры; Вып. 71) — 500 прим.
- ↑ а б в А.Г. Герцен. Христианство в Мангупе под властью турок // Таврические духовные чтения. Материалы международной научно-практической конференции к 140-летию открытия Таврической духовной семинарии : сборник трудов конференции. — 2013. — Т. 2 (21 квітня). — С. 310.
- ↑ а б А.Г. Герцен, Ю. М. Могаричёв. Пещерные сооружения Мангупа // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского : журнал. — 2017. — Т. 3 (69), вип. 3 (21 квітня). — С. 102—129. — ISSN 2413-1741.
- ↑ а б Ю. М. Могаричёв. Южный монастырь // Пещерные церкви Таврики / Айбабин А. И. — Симферополь : Таврия, 1997. — С. 64—66. — 1000 прим. — ISBN 5-7780-0790-6.
- ↑ А.Г. Герцен, Науменко В. Е. Сакральная топография Мангупа: история изучения, каталог и периодизация культовых памятников городища // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ. Миры Византии / Н.А. Алексеенко. — Симферополь : Колорит, 2019. — Т. 2. — С. 152, 156, 158. — (сборник научных трудов ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ) — 300 прим. — ISBN 978-5-6042012-6-8.
- ↑ Науменко В. Е., А.Г. Герцен, Иожица, Дарья Васильевна. Христианский мангуп. Современная источниковая база и основные этапы истории // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии : журнал. — 2021. — Вип. XXVI (21 квітня). — С. 261. — ISSN 2413-189X. — DOI:. Архівовано з джерела 22 січня 2022. Процитовано 2022-10-08.
- ↑ Протоколы заседаний Таврической Ученой Архивной Комиссии // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии / А.И. Маркевич. — Симферополь : Типография Таврического губернского правления, 1914. — Т. 51. — С. 299.
- ↑ Домбровский О. И. Фрески средневекового Крыма. — Киев : Наукова думка, 1966. — С. 78—79.
- ↑ Екатерина Орлова и Нина Ставицкая. Благовещенский монастырь на Мангупе – хранитель и преемник христианского наследия в Крыму. Синодальный отдел по монастырям и монашеству Русской Православной Церкви. Процитовано 2022-3-23.