Південний острів (Нова Зеландія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південний острів
англ. South Island
NZSouthIsland.png
Географія
44°00′ пд. ш. 170°30′ сх. д. / 44.000° пд. ш. 170.500° сх. д. / -44.000; 170.500Координати: 44°00′ пд. ш. 170°30′ сх. д. / 44.000° пд. ш. 170.500° сх. д. / -44.000; 170.500
Площа 151 215 км²
Довжина 840 км
Найвища точка 3 724 м
Країна
Нова Зеландія
Населення 1 008 000 (2007)

Південний острів у Вікісховищі
Південний острів (Нова Зеландія)
Південний острів
Південний острів

Південний острів (англ. South Island, маорі: Te Wai Pounamu) — один з островів на яких розташована Нова Зеландія, знаходиться в південній частині Тихого океану на південному-сході від Австралії.

Географія[ред.ред. код]

Острів витягнутий з північного сходу на південний захід на 840 км. Від Північного острова відокремлюється протокою Кука, від острова Стюарт — протокою Фово. Із заходу омивається водами Тасманова моря, зі сходу і південного сходу — водами Тихого океану. Площа острова — 151 215 км².

Природа острова[ред.ред. код]

У західній частині острова підноситься пасмо складчастих гір — Південні Альпи, в межах яких знаходиться покрита сніжною шапкою найвища вершина гора Кука (3754 м). У горах нараховується 360 льодовиків, найбільші з яких — Тасман (довжина 29 км, площа 156 км²), Франца-Йосифа, Аспайрінг і Фокс. Характерні глибокі U-подібні долини, сильно розчленований рельєф і холодні озера довгастої форми — Те-Анау, Манапоурі, Уакатіпу, Уанака, Хавеа, Пукакі, Текапо, Колрідж, Роторуа та інші.

Кентерберійська рівнина — найбільша у Новій Зеландії низовина протяжністю близько 320 км і шириною 64 км — знаходиться на сході острова. Вона складена потужними галечниками, перекритими шаром тонкозернистих пісків і глини товщиною до 3 м. На півдні лежить низовина Саутленд, друга за площею. На північному сході розташовані дві невеликі низовини — Нельсон і Марлборо.

Ряд рік льодовикового живлення — Уаїмакарірі, Ракаїа і Рангітата, води яких звичайно лише частково заповнюють вислане галькою річище. Найбільш повноводна ріка Південного острова і країни — Клута (322 км), що дренує плато Отаґо.

На острові створено кілька національних парків, в тому числі Абель-Тасман, Нельсон-Лейк, Папероа, Артурс-Пасс, Маунт-Аспайрінг, Маунт-Кук, Уестланд і Фіордланд, найбільший національний парк острова, який поступається площею лише кільком національним паркам світу (Серенгеті, Вуд-Буффало ...). Крім національних парків на острові також створені великі лісопарки — Вікторія, Крейгіберн, Лейк-Сампер.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат на Південному острові в основному помірний. Середня температура становить 8 °C. Січень і лютий — найтепліші місяці, в той час як липень найхолодніший. Історичні максимуми і мінімуми: 42,4 °C (Ранджіора, Кентербері) і -21,6 °C (Офір, Отаго). Західні вітри, що панують в цих широтах, і високі гірські ланцюги Південних Альп зумовлюють те, що кліматичні умови суттєво різняться у різних регіонах — від вкрай вологого клімату на західному узбережжі до напівпосушливого в міжгірській западині Маккензі у Кентербері. Так в Крайстчерчі (на східному узбережжі) випадає щорічно 620 мм атмосферних опадів, в Інверкаргіллі (на південному узбережжі) — 1150 мм, і в Греймуті (на західному узбережжі) — 2440 мм.

Економіка[ред.ред. код]

Південний острів має регіональний валовий внутрішній продукт 27,8 млрд дол. США (2003 рік). Головні галузі господарства: сільське господарство, електрика, газодобування, туризм.

Транспорт[ред.ред. код]

Південний острів має мережу Державного Шосе 4 921 км.

Мережа залізниці Південного острову має дві головні лінії, дві вторинні лінії, і декілька залізничних тупикових відгалужень.

Населення[ред.ред. код]

Населення Південного острова становить 1,008,400 осіб (30.06.2007). Це населення є більш одноманітним, ніж на Північному острові. Понад 91 відсоток населення зазначає, що вони належать до європейців, порівняно з 80,1 відсотком для всієї Нової Зеландії.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно острів розподілений на 7 регіонів, котрі у своєму складі мають 23 територіальних управління.

Регіони Південного острова
# Назва Англійська Маорі Центр Площа
(тис. км2)[1]
Населення
(оц.2013-07-01)[2]
Код
(ISO 3166-2)
10 Тасман* Tasman Te Tai-o-Aorere Річмонд 9 786 48 600 NZ-TAS
11 Нельсон* Nelson Whakatū Нельсон 445 46 800 NZ-NSN
12 Марлборо* Marlborough Tauihu Бленім 12 484 45 900 NZ-MBH
13 Уест-Кост West Coast Te Taihau ā uru Греймут 23 336 32 700 NZ-WTC
14 Кентербері Canterbury Waitaha Крайстчерч 45 346 566 000 NZ-CAN
15 Отаго Otago Ō Tākou Данідін 31 990 213 200 NZ-OTA
16 Саутленд Southland Murihiku Інверкаргілл 34 347 94 800 NZ-STL
Південний острів South Island Te Waipounamu 160 818 1 048 200 NZ-S
* — Регіональні ради, котрі також мають функції територіального управління.

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нова Зеландія ((англ.)). Geohive.com. 2014-03-05. Процитовано 2014-06-13. 
  2. Всенаціональна оцінка населення ((англ.)). Статистика Нової Зеландії. 2013-10-22. Процитовано 2014-06-13. 

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.

  • «Австралия и Океания. Антарктида» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 231-266 (рос.)
  • Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 76-77 (рос.)


Нова Зеландія Це незавершена стаття з географії Нової Зеландії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.