Південно-Донецька залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південно-Донецька залізниця
Вокзал станции Ясиноватая-Пассажирская. Вид со стороны железной дороги.JPG
Станція Ясинувата
Історія будівництва українських залізниць.gif
Статус історична.
залізниці приємниці: Донецька, Придніпровська та Південно-Східна
Штаб-квартира Ясинувата, Донеччина
Роки функціонування 19371953
Країна Україна Україна (Українська РСР)
Ширина колії 1520 мм

Південно-Донецька залізниця (рос. Южно-Донецкая железная дорога) — залізнична магістраль в південній частині Донбасу. Утворена на виконання Постанови Ради Народних Комісарів СРСР 813 від 17 травня 1937 р. та Наказу НКШС 106/Ц від 21 травня 1937 р. з Донецької та Сталінської залізниць виділені ділянки, з яких було організовано Південно-Донецьку залізницю[1], за цим же Наказом в інших межах знов відтворено Північно-Донецьку.
П.-Д.з. з'єднувала основні вугільні підприємства Донбасу з азовськими морськими портами у Таганрозі (через ст. Марцево) та у Маріуполі.
Управління нової Південно-Донецької залізниці розташовувалося на станції Ясинувата.

мапа Південно-Донецької залізниці, видавник: Генштаб Армії, 1943 рік

Історія[ред. | ред. код]

У 1937 році відкрито гілку Постишеве (Красноармійське/Гришине) — Павлоград.

У 1939—1945 роки: залізниця переведена (1941 року, як і всі інші залізниці СРСР) на військовий стан. Під час війни зруйновано 8000 км шляхів, 1500 мостів, 27 локомотивних депо, 8 вагонних депо, 400 вокзалів і станційних будівель.

У 1953 році — об'єднана з Північно-Донецькою залізницею під загальною назвою Донецька залізниця на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР № 1263 від 14 травня 1953 р. та Наказу МШС № 80Ц від 15 травня 1953 р[2].

Керівники залізниці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]