Південно-Маньчжурська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Південно-Маньжурської залізниці від Порт-Артура (Люйшунь) до Чанчуня
Азійський експрес

Південно-Маньчжурська залізниця (кит. 南満州鉄道株式会社/南満洲鉄道株式会社) — залізнична магістраль на північному сході Китаю, в Маньчжурії, з'єднує Харбін і Люйшунь (Порт-Артур) довжиною 1022 км.

Історія[ред.ред. код]

Південно — Маньчжурська гілка, як частина Китайсько-Східної залізниці, була побудована по лінії Харбін — Порт-Артур в 1898—1903 роках. Будівництво цієї лінії велося на підставі Російсько-китайської конвенції 1898 року для встановлення залізничного сполучення з Квантунською областю і портами Дальній і Порт-Артур.

Після російсько-японської війни 1904-05 років, згідно з Портсмутським мирним договором, більша частина Південно-Маньчжурської гілки КСЗ від Порт-Артура до Чанчуня довжиною 735 км з усім належним майном, включаючи і вугільні шахти, відійшла до Японії. Найпівденнішою станцією, яка залишалася в руках російської КВЖД, став Куаньчен-цзи, в північній частині міста Чанчуня[1] [2]

Японська частина Південно-Маньчжурської залізниці управлялася Південно-Маньчжурської залізничної компанією (англ. South Manchuria Railway Company, яп. 南満州鉄道株式会社/南満洲鉄道株式会社 Minami Manshū Tetsudō Kabushiki-gaisha, або 満鉄 Mantetsu), заснованої в 1906 році з капіталізацією в 200 млн ієн, штаб-квартира якої знаходилася в Дайрені (Дальнему).

Хоча Південно-маньчжурська залізнична лінія (як і вся КВЖД) була спочатку побудована з російською колією (5 футів, або 1524 мм), під час війни японці перешили її на японську (3 фути 6 дюймів, або 1067 мм) для зручності використання на ній японського рухомого складу. Після закінчення війни залізниця була перешита на стандартну колію (1435 мм), з тим, щоб зробити можливим з'єднання з іншими залізницями Китаю[3]. У 1907 р. було підписано російсько-японська угода про з'єднання між залізницею, що знаходиться в японських руках, з російською КВЖД на північ від неї. Угода передбачала побудову залізниці російської колії від останньої станції російської КВЖД (Куаньчен) до першої станції японської ПМЗ (Чанчунь), і навпаки, залізниці стандартної колії від Чанчуня до Куанчену[1].

У 1934 році, компанія Mantetsu відкрила «Азійський Експрес» зі швидкісним поїздом з Даляня у столицю Маньчжоу-го Чанчунь. Маючи максимальну швидкістю 134 км/год, «Азійський Експрес» був найшвидшим поїздом Азії, в той час.

З серпня 1945 колишня ПМЗ знаходилася під спільним управлінням СРСР і Китаю у складі Китайської Чанчуньської залізниці, яка в 1952 році урядом СРСР була безоплатно передана Китаю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Provisional Convention … concerning the junction of the Japanese and Russian Railways in Manchuria» — June 13, 1907. Endowment for International Peace (2009). Manchuria: Treaties and Agreements. BiblioBazaar, LLC. с. 108. ISBN 1113111674. 
  2. Наразі Куаньчен (宽城区, Kuancheng Qu) є адміністративним районом в центральній і північній частині міста Чанчунь
  3. Luis Jackson (Луис Джексон), Industrial Commissioner of the Erie Railroad. «Rambles in Japan and China» (Странствия по Японии и Китаю), в. Railway and Locomotive Engineering, том. 26 (март 1913), стр. 91-92