Тихоокеансько-Антарктичний хребет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
East Pacific Rise.jpg

Тихоокеансько-Антарктичний хребет, Південно-Тихоокеанське підняття, Південно-Тихоокеанська височина — океанічний хребет у південній частині Тихого океану, дивергентна границя між літосферними плитами Тихоокеанською та Антарктичною. Спрединг відбувається зі швидкістю від 54 до 76 мм/рік[1]. На сході обмежено трійником на південь від мікроплити Хуан Фернандес, де вона має зчленування зі Східно-Тихоокеанською височиною та Чилійською височиною, на заході — трійником Маккуорі, де він має зчленування з Австрало-Антарктичним підняттям та хребтом Луїсвілл.

Загальна протяжність 4100 — 4300 км. Ширина 500–1000 км, до 1500 м. Переважаючі глибини над гребенем 2500-3000 м, найменша глибина — 878 м. Схили відносно пологі.

Головною відмінною рисою від інших серединних хребтів є велика ширина, менша розчленованість і менша вираженість рифтової зони. У структурі велику роль відіграють зони наскрізних розломів і пов'язані з ними ущелини, які розсікають хребет на окремі сегменти і забезпечують вільне проникнення з півдня холодних придонних вод в улоговини, розташовані північніше.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Cande, S. C., Raymond, C. A., Stock, J., & Haxby, W. F. (1995). Geophysics of the Pitman Fracture Zone and Pacific-Antarctic plate motions during the Cenozoic. Science 270 (5238): 947–953. Bibcode:1995Sci...270..947C. doi:10.1126/science.270.5238.947. 
  • Краткая географическая энциклопедия, Том 5/Гл.ред. Григорьев А. А. М.:Советская энциклопедия — 1966, 544 с. с илл. и картами, 5 л. карт и илл., 1 л. карта-вкладка