Півенштейн Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Півенштейн Андрій Іванович
Ім'я при народженні Півенштейн Андрій Іванович
Народження 14 квітня 1887(1887-04-14)
Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 15 січня 1963(1963-01-15) (75 років)
місто Сан-Франциско, США
Поховання Сан-Франциско
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Q11699840? і Одеське військове училище
Звання капітан
Командування Imperial Russian Army Capt 1917 h.png Капітан
10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg Підполковник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня

Півенштейн Андрій Іванович (14 квітня 1887, Подільська губернія, Російська імперія — 14/15 січня 1963, Сан-Франциско, США) — підполковник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з дворян Подільської губернії. Син військового чиновника, що завідував військовим шпиталем у Варшаві.

Закінчив Варшавську реальну школу, Одеське військове училище (у 1910 році), вийшов підпоручиком до 94-го піхотного Єнісейського полку (місто Псков), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 13 травня 1916 року — комендант штабу 24-ї піхотної дивізії. Закінчив офіцерський клас польової Радіотелеграфної навчальної команди (27 серпня 1916 року), служив старшиною для доручень XI радіотелеграфного дивізіону. Нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою. Останнє звання у російській армії — капітан.

З лютого 1918 року — начальник загону для несення залогової служби у Бердичеві. З травня 1918 року — старшина для доручень помічника начальника демобілізаційної частини 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави, згодом — Дієвої Армії УНР. З 17 березня 1919 року — старший ад'ютант розвідчої частини X дієвого корпусу Дієвої Армії УНР. Начальник адміністративного відділу губернського комісара на Поділлі. З 15 серпня 1919 року — начальник телеграфно-телефонічної станції Головного Отамана УНР. З 20 жовтня 1919 року — штатний викладач Житомирської юнацької школи. У 1920 році — начальник відділу зв'язку 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

Жив в еміграції у Польщі, згодом — у США. В еміграції відійшов від українства, був головою виконавчого комітету Товариства російських ветеранів Першої світової війни, широко друкувався у білоемігрантських виданнях.

Помер та похований у місті Сан-Франциско.

Джерела[ред. | ред. код]