Перейти до вмісту

Півненко Богдана Іванівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Богдана Півненко
Богдана Півненко, 2015
Основна інформація
Повне ім'яБогдана Іванівна Півненко
Дата народження27 січня 1977(1977-01-27) (48 років)
Місце народженняХарків, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Професіїскрипалька Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаНаціональна музична академія України Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментискрипка
Нагороди
Народний артист України
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2025
БатькоМарчук Іван Степанович Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Півненко.

Богда́на Іва́нівна Півне́нко (27 січня 1977, Харків) — українська скрипалька, продюсерка, викладачка, професор. Народна артистка України, яку називають «українською Паганіні в спідниці»[1][2][3][4]. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2025). Солістка Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Учасниця дуету із піаністкою Іриною Стародуб[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Харкові. Батько — художник Іван Марчук; мати — мистецтвознавиця Півненко Алла Степанівна (нар.1941 р.)[5], викладала в Харківському художньо-промисловому інституті[6][7].

1984 року почала навчатися в Харківській музичній десятирічці, клас скрипки. 1993 року перейшла до класу скрипаля Богодара Которовича в Київській середній спеціалізованій музичній школі ім. М. В. Лисенка. Також навчалася в Ігоря Пилатюка, який певний час працював асистентом у Которовича[3][6].

У 1995—2003 — навчалась у Національній музичній академії імені Чайковського[6]. У 2001—2003 роках навчалася в аспірантурі Академії Чайковського[6], у класі Ігоря Пилатюка та Богодара Которовича[2].

Із 2001 року грала в Міжнародному молодіжному оркестрі «Філармонія націй» під орудою Юстуса Франца (Justus Frantz)[3][6].

2003 рік — майстер-класи у видатних скрипалів Віктора Третьякова, Захара Брона, Павла Вернікова[2].

У 2000—2005 роках була концертмейстеркою національного камерного ансамблю «Київські солісти»[6].

З 2008 по 2010 роки брала майстер-класи у Ольги Пархоменко[2].

З 2000 року працює з національним ансамблем солістів «Київська камерата»[6]. У липні 2023 року призначена виконувачкою обов'язків генерального директора і художнього керівника згаданого колективу[8][9][10].

Як продюсерка та виконавиця брала участь у створенні 12-дискової «Антології сучасної української музики». В оформленні дисків використано роботи Івана Марчука[1][3][9].

З 1999 року є викладачкою Національної музичної академії ім. Чайковського[6]. У 2016—2023 року працювала завідувачем кафедрою скрипки, а нині професор[8][9].

У 2014 році організувала проєкт підтримки музично обдарованих дітей «Ми діти твої, Україно!»[1] та є активною учасницею проєкту «Responsible Future». У 2025 році потрапила до рейтингу «УП 100. Сила жінок» за версією Української правди[11].

Співпрацювала з Мирославом Скориком, Валентином Сільвестровим та Валерієм Матюхіним[8].

Виступала з концертами в Англії, Швейцарії, Франції, Німеччині, Австрії, Нідерландах, Грузії, Литві, Італії, Іспанії (зокрема в концертному залі Палацу каталонської музики в Барселоні) та США (зокрема в концертній залі Карнеґі-холі в Нью-Йорку[10][12])[2][9]. Скрипалька Богдана Півненко як солістка концертує з найкращими оркестрами України. На одній сцені виступала з диригентами, серед яких Юозас Домаркас, Володимир Сіренко, Саулюс Сондецкіс, Володимир Шейко, Теодор Кучар, Еркі Пехк, Лютарас Балченас, Наталія Пономарчук та Оксана Линів[2].

Сім'я

[ред. | ред. код]

У 2006 році одружилася з бізнесменом і політиком Володимиром Шульгою, засновником мережі супермаркетів «Фокстрот», з яким познайомилася під час Помаранчевої революції 2004 року. 7 грудня 2006 року народила сина Богдана. 2008 року чоловік помер від серцевого нападу[13].

Згодом одружилася з кінорежисером Олегом Павлюченковим[1].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Іван Марчук, Валентин Сильвестров. За горизонтом — горизонт… Віртуальне слайд-шоу. (DVD). — UKRmusic, 2012.
  • Іван Марчук, Мирослав Скорик. За горизонтом — горизонт… Віртуальне слайд-шоу. (DVD). — UKRmusic, 2013.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Олег Валик. Богдана Пивненко: «Каждый артист должен иметь свое лицо» // Запорожье Вечернее, № 14 (389), 02.04.2015. (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к Богдана Півненко. Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика. (Перевірено 21 серпня 2015)
  3. ↑ а б в г д Володимир Коскін (16 квітня 2008). Богдана Півненко: «Я музику викресаю з любові». Портал Українця. Архів оригіналу за 24 січня 2018.
  4. ↑ Микола Шот (19 березня 2016). Скрипалька Богдана Півненко: «Знаю, що журналісти назвали мене «Паганіні в спідниці». Урядовий кур'єр.
  5. ↑ Художники Харківщини. Півненко Алла Степанівна
  6. ↑ а б в г д е ж и Роман Юсипей (5 березня 2007). «Я в батька вдалася». Gazeta.ua.
  7. ↑ Донька Івана Марчука розповіла про секрети легендарного художника. 0352.ua. 27 лютого 2013.
  8. ↑ а б в Марія Катаєва (8 липня 2023). «Київську камерату» очолила скрипалька Богдана Півненко. Вечірній Київ.
  9. ↑ а б в г д е ж Богдана Півненко. Київська камерата.
  10. ↑ а б Валентина Самченко (26 травня 2024). Богдана Півненко, скрипалька, керівниця «Київської камерати». Укрінформ.
  11. ↑ УП 100. Сила жінок 2025. Українська правда. Процитовано 26 березня 2025.
  12. ↑ Богдана Півненко (2 травня 2024). «Концерт прем'єр» в Карнеґі-хол: світ відкриває сучасну академічну українську музику. УП Життя.
  13. ↑ BBCUkrainian.com | Україна | Помер свідок у справі отруєння Ющенка. www.bbc.com. Процитовано 21 липня 2022.
  14. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 241/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  15. ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 694/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  16. ↑ Указ Президента України від 5 березня 2025 року № 155/2025 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Півненко Богдана Іванівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Півненко_Богдана_Іванівна&oldid=47002693