Перейти до вмісту

Півненко Олександр Сергійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Півненко
Олександр Сергійович Півненко
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження21 лютого 1986(1986-02-21) (40 років)
Німецька Демократична Республіка
Національністьукраїнець
Alma MaterКриворізький ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ і Національний університет оборони України Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Каскад»
Військова служба
Роки служби2003—н.ч.
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Формування
 Головне управління НГУ
 3 БрОП
 1 БрОП НГУ
 «Омега»
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
08.07.2023   Національна гвардія, командувач
2023 Східне ТрУ НГУ, начальник
2022—2023
 3 БрОП, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Півненко Олександр Сергійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Олекса́ндр Сергі́йович Півне́нко (нар. 21 лютого 1986) — український військовослужбовець, генерал-майор Національної гвардії України. Командувач Національної гвардії України, член Ставки Верховного Головнокомандувача (з 2023). Учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2023). Член (академік) Української академії наук (2025).

Зовнішні відеофайли
ОЛЕКСАНДР ПІВНЕНКО: ЗРАДНИКИ Є ВСЮДИ. КОЖЕН КОНТРАКТ - КОРУПЦІЯ? на YouTube, АННА МАКСИМЧУК, 5 червня 2025 р.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Півненко народився 1986 року у НДР, в родині військовослужбовця.[1][2]

2003 року закінчив Криворізький ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою.

2008 року закінчив Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ» (м. Харків), отримав диплом спеціаліста (тактичний рівень).

2021 року закінчив Національний університет оборони України (оперативно-тактичний рівень).[1]

Проходив службу з 2008 до 2022 року в Окремому загоні спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України в Києві[3] та Харкові на посадах бійця, командира групи, першого заступника командира та командира.

Станом на 2011 рік офіцер загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом 1-ї бригади оперативного призначення.[4]

Від 2018 — командир окремого загону спеціального призначення «ОМЕГА» Східного територіального управління НГУ.

Брав активну участь в АТО/ООС; від 24 лютого 2022 — у відсічі повномасштабного російського вторгнення військ РФ в Україну. Того ж року призначений командиром 3-ї бригади оперативного призначення.[5]

Проявив мужність та професіоналізм під час боїв за Харків, звільнення його передмість (зокрема селища Кутузівка, сіл Мала Рогань і Циркуни Харківського району) та утримання бойових позицій біля м. Торецьк Бахмутського району на Донеччині. Під командуванням полковника Олександра Півненка бійці 3 БрОП ліквідували значну кількість живої сили та військової техніки російських окупантів, зокрема чотири танки на об'їзній дорозі під Харковом у перший день широкомасштабного вторгнення та літак Су-25, пілота якого затримали; знищили вісім БМП, дві установки ЗУ-23-2, 22 одиниці автомобільної техніки та реактивну систему залпового вогню. Неодноразово допомагав з евакуацією мирного населення.[1]

2023 року призначений начальником Східного територіального управління НГУ.[1]

8 липня 2023 року указом Президента України призначений командувачем Національної гвардії України[6][7][8][9][10]. 10 липня Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко представив Півненка командному складу НГУ.[11]

25 липня 2023 року введений до Ставки Верховного Головнокомандувача.[12]

28 серпня 2025 року був обраний дійсним членом (академіком) Української академії наук.

Скандали та звинувачення

[ред. | ред. код]

9 травня 2025 року співробітники НАБУ провели обшуки у низки посадовців Національної гвардії України. Рішенням Міністра внутрішніх справ шість посадовців відстороненні від займаних посад на час проведення розслідування[13]. 12 травня у НГУ повідомили, що командувач Національної гвардії України продовжує виконувати свої обов'язки[14][15].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

2004 рік встановив рекорд Харківського інституту танкових військ, виконавши за 55 хвилин 301 підйом-переворот.[1]

24 березня 2019 року брав участь у забігу на 21,097 км[16]

34 Пивненко Александр 568 00:42:51 01:26:12 4:05 МУЖ 27

23 грудня 2020 року особистий рекорд у виконанні вправи на прес 30 хв — 870 повторів.[17]

9 грудня 2021 року особистий рекорд у виконанні вправи на прес 60 хв — 1756 повторів.[18]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден святого вмч. Юрія Переможця Митрополита Київського і всієї України (17 лютого 2025) — за віддане служіння Богові й України, та жертовність у захисті добра і правди;
  • знак пошани Харківської обласної ради «За заслуги перед Харківщиною» (06 листопада 2023 року) — за сумлінне виконання обов'язків, вірність українському народу, особисту мужність під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України;
  • звання Герой України з вручення ордена «Золота Зірка» (23 березня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[19];
  • орден «За мужність» II ступеня (30 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;[20]
  • орден «За мужність» III ступеня (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;[21]
  • почесна грамота Київської обласної державної адміністрації із врученням іменного годинника (30 березня 2011) — за багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання службових обов'язків, високий професіоналізм та у зв'язку із Днем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.[22]

Військові звання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Півненко, О., Гладков, В., Бєлай, С., Скляр, М., & Походенко, Д. (2025). Обґрунтування концептуальних напрямів упровадження штучного інтелекту для потреб сектору безпеки і оборони України. Society and Security, (3(9), 48–55. [25]
  • Бригадний генерал О. С. Півненко. «Війна все змінює, керівництво шукає кращих, щоб швидко діяти» // Національна гвардія України. Герої України 2014—2024 / НГУ: авт.-упоряд. Валерія Агібалова. — Київ: Фенікс, 2024. — С. 150—155 : іл. ISBN 978-966-136-998-5
  • Службово-бойова діяльність підрозділів спеціального призначення Національної гвардії України: навч. посіб. / О. С. Півненко та ін. Харків: НА НГУ, 2025. Ч. 1. 232 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 Півненко Олександр Сергійович / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023.
  2. ↑ Ілля Нежигай (8 лютого 2023). Зеленський призначив Олександра Півненка новим командувачем Нацгвардії. Факти. Процитовано 10 липня 2023.
  3. ↑ Олександр Сергійович — український військовослужбовець, командувач Нацгвардії[недоступне посилання]
  4. ↑ «Про відзначення Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» // Київська ОДА. — 2011. — 30 березня.
  5. ↑ О. Яромоленко. В МВС розповіли деталі про «Гвардію наступу» та назви нових штурмових бригад. Полк «Азов» теж розширять до бригади // Бабель. — 2023. — 3 лютого.
  6. ↑ Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 431/2023 «Про призначення О.Півненка командувачем Національної гвардії України»
  7. ↑ Президент призначив Олексія Півненка командувачем Нацгвардії. www.ukrinform.ua (укр.). 8 липня 2023. Процитовано 8 липня 2023.
  8. ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії. Радіо Свобода. 8 липня 2023. Архів оригіналу за 12 липня 2023. Процитовано 19 лютого 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  9. ↑ Глава держави повідомив про призначення Героя України полковника Олександра Півненка командувачем Національної гвардії // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2023. — 8 липня.
  10. ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії. Радіо Свобода. 8 липня 2023.
  11. ↑ Ігор Клименко представив нового командувача Національної гвардії України Олександра Півненка - НГУ. ngu.gov.ua. Процитовано 10 липня 2023.
  12. ↑ Указ Президента України від 25 липня 2023 року № 444/2023 «Про зміну у складі Ставки Верховного Головнокомандувача»
  13. ↑ МВС після обшуків відсторонило шістьох керівників Нацгвардії: що відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 травня 2025.
  14. ↑ Обшуки у Нацгвардії: у МВС відсторонили шістьох посадовців. LB.ua. 10 травня 2025. Процитовано 11 травня 2025.
  15. ↑ Нацгвардія спростувала, що командувача Півненка було звільнено. LIGA (укр.). 12 травня 2025. Процитовано 13 травня 2025.
  16. ↑ Регистрация на Kharkiv Half Marathon 2019. sportevent.com.ua (рос.). Процитовано 13 травня 2025.
  17. ↑ Дивіться популярні відео | Facebook. www.facebook.com (укр.). Процитовано 13 травня 2025.
  18. ↑ Прийшов грудень! Час рекордів! В минулому році 23 грудня виконав прес 870 повторів за 30 хв! Сьогодні (09.12.21) 900 повторів встиг за 30 хв! Але це не... | By Oleksandr Pivnenko | Facebook (укр.). Процитовано 13 травня 2025 — через www.facebook.com.
  19. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2023 року № 175/2023 «Про присвоєння О.Півненку звання Герой України»
  20. ↑ Указ Президента України від 30 квітня 2022 року № 290/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  21. ↑ Указ Президента України від 17 червня 2016 року № 258/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  22. ↑ Півненко Олександр Сергійович. Стопкор. Процитовано 10 липня 2023.
  23. ↑ Указ Президента України від 25 лютого 2026 року № 194/2026 «Про присвоєння військового звання»
  24. ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 624/2023 «Про присвоєння військового звання»
  25. ↑ Півненко, Олександр; Гладков, Вадим; Бєлай, Сергій; Скляр, Максим; Походенко, Дмитро (8 липня 2025). Обґрунтування концептуальних напрямів упровадження штучного інтелекту для потреб сектору безпеки і оборони України. Society and Security (укр.) (3(9)): 48—55. doi:10.26642/sas-2025-3(9)-48-55. ISSN 3041-1238.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Півненко_Олександр_Сергійович&oldid=48783797