Північна Двіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Північна Двіна
Dvina.jpg
злиття річок Сухона та Юг в м. Великий Устюг
Severnaya Dvina.svg
Мапа басейну Північної Двіни
60°43′55″ пн. ш. 46°19′49″ сх. д. / 60.73222222222199917° пн. ш. 46.33027777777800083° сх. д. / 60.73222222222199917; 46.33027777777800083
Витік злиття річок Сухона та Юг (Великий Устюг)
Координати витоку 60°43′56″ пн. ш. 46°19′49″ сх. д. / 60.73222° пн. ш. 46.33028° сх. д. / 60.73222; 46.33028
Гирло Двінська губа Білого моря
Координати гирла 64°32′00″ пн. ш. 40°29′00″ сх. д. / 64.53333° пн. ш. 40.48333° сх. д. / 64.53333; 40.48333
Висота гирла, м 0 м
Басейн Біле мореБаренцове мореПівнічний Льодовитий океан
Країни басейну Росія Росія
Площа басейну, км² 357 000 км²
Прирічкові країни Росія Росія
Регіон Вологодська область, Архангельська область
Довжина, км 744 км
Середньорічний стік 3 490 м³/с
Притоки Вичегда, Пінега, Сухона, Юг, Вага
ідентифікатори та зовнішні посилання
код ДВР Росії 03020100312103000005014
GeoNames 496409
У проекті OpenStreetMap r2649819
CMNS: Північна Двіна на Вікісховищі

Північна Двіна (рос. Северная Двина) — річка на півночі Європейської частини Росії.

Загальний опис[ред.ред. код]

Утворюється злиттям річок Сухона та Юг (поблизу міста Великий Устюг). Довжина 744 км (довжина річки: від витоку Югу — 1318 км, Сухони — 1302 км, Вичегди — 1803 км). Ділянка річки від злиття Сухони і Юга до впадіння Вичегди (поблизу міста Котлас) називається Малою Північною Двіною, ділянка від Котласа і до гирла носить назву Велика Північна Двіна. Річка впадає в Двінську губу Білого моря, утворюючи дельту (площа близько 900 км²[1]). Загальна площа басейну річки 357 000 км².

Більша частина басейну Північної Двіни — низька горбиста рівнина, що поступово спускається до Білого моря. Басейн річки обмежений на сході низьким Тиманским кряжем (де бере початок Вичегда та її притоки), на півдні — Північними Увалами, які утворюють вододіл з басейном Волги.

Північна і центральна частини басейну здебільшого покриті хвойними лісами, а південна частина — змішаними лісами з переважанням хвойних порід. В цілому ліси займають більше половини території басейну. Тільки уздовж заплави річки є відкриті луки. У лівій (західній) частині басейну безліч боліт і озер, які часто є джерелом приток. Найбільше озеро — Кубенське.

Основні притоки: Вичегда, Пінега, Сухона, Юг, Вага. Інші притоки (довжиною від 50 км): Велика Юра, Обокша, Смерд'я, Сія, Челмохта, Пукшеньга, Пінгіша, Моржевка, Усолка, Шеньга, Ваєньга, Пянда, Нюма, Теда, Кодіма, Нижня Тойма, Сефтра, Сойга, Верхня Тойма, Велика Свага, Йорга, Євда, Уфтюга, Вонгода, Шомокса, Стріга.

Північна Двіна сполучена через річку Сухону, озеро Кубенське тощо з Волго-Балтійським водним шляхом (Північно-Двінська водна система), через річку Пінега з річкою Кулой з'єднана каналом Кулой-Пінега.

Судноплавна на всьому протязі. У верхів'ях Північної Двіни розташовані міста Великий Устюг, Красавіно, Котлас, Сольвичегодськ; поблизу гирла — Новодвінськ, Архангельськ, Сєверодвінськ. Інші населені пункти: Красноборськ, Черевково, Верхня Тойма, Рочегда, Березнік, Ємецьк, Усть-Пінега, Холмогори.

Історія[ред.ред. код]

Басейн річки був спочатку населений фіно-угорськими народами, а потім був колонізований Новгородською республікою. Єдиним винятком був Великий Устюг, який був частиною Владимиро-Суздальського князівства. Інша частина басейну Північної Двіни перебувала під контролем Новгорода. Великий Устюг вперше згадується в літописах 1207 року, Шенкурськ — 1315 року, у ХIV столітті заснований Сольвичегодськ.

У XIII столітті новгородські купці вже досягли Білого моря. Регіон був привабливий в першу чергу через торгівлю хутром. Головний водний шлях з Новгорода в Північну Двіну був по Волзі і її притоці Шексні, далі річкою Славянка в озеро Нікольське, потім волок до озера Благовіщенське, звідти вниз за течією річки Порозовіца до Кубенского озера, далі Сухоною до Північної Двіні.

З 1553 по 1713 роки річка була фактично єдиною безпечною торговою артерією, що пов'язувала Росію з країнами Північної і Західної Європи.

Гідрологія[ред.ред. код]

Живлення змішане, з переважанням снігового. Середньорічна витрата води біля злиття Сухони і Югу — 770 м³/с, після злиття з Вичегдою і Уфтюгою — 1 950 м³/с, нижче гирла Ваги — 2 600 м³/с, нижче злиття з Пінегою — 3 360 м³/с, у гирлі — 3 490 м³/с.

Річний стік завислих наносів у середній течії річки становить 1,32 млн тонн, у нижній — 1,79 млн тонн, у гирлі — 3,86 млн тонн. Середньорічна мутність води близько 22 г/м³ у середній течії і 37 г/м³ — у нижній. Річний стік захоплених наносів змінюється в діапазоні 0,61–0,71 млн тонн. Сумарний твердий стік річки 4,47–4,57 млн тонн на рік.

Води Північної Двіни гідрокарбонатно-кальцієві. Мінералізація води під час повені 60–70 мг/л, в межень — 240–380 мг/л.

Найбільший розмах коливань рівня води у річці дорівнює 14 метрів (між гирлами річок Вага і Пінега). Замерзає в кінці жовтня — на початку листопада. Скресає від початку квітня до початку травня. Льодохід бурхливий з частими заторами.

Показники середньомісячної витрати води річки: Північна Двіна
за 112 років спостереження 1881-1993 на станції: Усть-Пінега (64°08′ пн. ш. 41°55′ сх. д. / 64.13° пн. ш. 41.92° сх. д. / 64.13; 41.92), м³/с:
Джерело: [2]

Фото[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.