Північна група військ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Півні́чна гру́па ві́йськ (ПнГВ, рос. СГВ) — військово-територіальне формування ЗС СРСР (Радянської Армії й Військово-морського флоту), одне з 4-х подібних, що перебували за межами СРСР і його військових округів і флотів, на території східноєвропейських країн — союзників по Організації Варшавського договору, що дислокувалося на території Польської Народної Республіки.

Історія СГВ[ред. | ред. код]

Розміщення радянських військ у Сілезії й Померанії, переданих від Німеччини, у зв'язку з рішеннями Ялтинської конференції союзників, до складу Польщі, було визначено договором між СРСР і ПНР від 21 квітня 1945 року.

Практичні заходи щодо створення Північної групи військ, що поєднувала відповідні війська на території Польщі, були визначені Директивою Ставки Верховного Головнокомандування (ВГК) № 269 від 29 травня 1945 року.

Північна група військ (ПнГВ) була створена в червні 1945 на базі 2-го Білоруського фронту. Відповідно до цієї директиви Головний штаб повинен був розташуватися у місті Лодзь (тимчасово в районі Бромберг). Підписали цю директиву Верховний Головнокомандувач І. В. Сталін і начальник Генерального штабу генерал армії Антонов О. І..

Згодом Головний штаб СГВ розташувався у місті Лігниця (до 1945 року німецьке місто Лігніц), у якому він перебував до 1984 року. У Польщі Лігницю називали «Малою Москвою». З Лігниці Головний штаб був передислокований у місто Свідниця, в якому й перебував до моменту виводу ПнГВ на територію СРСР.

Командувачі[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]