Північний гірничо-збагачувальний комбінат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Північний гірничо-збагачувальний комбінат
Тип Дочірнє підприємство
Заснування 1960
Штаб-квартира Кривий Ріг, Україна
Галузь Гірнича справа
Продукція Залізні руди
Холдингова компанія Метінвест
Сайт sevgok.metinvestholding.com

Північний гірничо-збагачувальний комбінат, ПРАТ (Північний ГЗК) — найбільше (на початок XXI ст.) гірничодобувне підприємство Європи з закінченим циклом підготовки доменної сировини — залізорудного концентрату та обкотишів (котунів). Комбінат розташований у Кривому Розі Дніпропетровської області.

Історія комбінату[ред.ред. код]

Будівництво розпочато 1960 року на базі Першотравневого, згодом — Ганнівського родовища залізистих кварцитів Криворізького залізорудного басейну. Першу збагачувальну фабрику введено в дію 1963 року, другу — 1978-го. Продукція — залізорудний концентрат, офлюсовані котуни. У 1996 р комбінат перетворено у відкрите акціонерне товариство (85 %–акції держави).

Промислові запаси руди в проектному контурі Першотравневого кар'єра на 2000 р становлять 712 млн т (Fe загального 34,49 %); Ганнівського — 500 млн т (Fe загального 35,8 %). Проектна глибина Першотравневого кар'єра — 650 м, Ганнівського — 450 м, досягнута на 2000 р — 365 і 250 м відповідно. До складу комбінату поряд з двома кар'єрами проектною потужністю 48,5 млн сирої руди на рік, входять 2 збагачувальні фабрики потужністю 20,5 млн т залізорудного концентрату на рік, три грудкувальні фабрики, потужністю 16,3 млн т котунів на рік, допоміжні цехи. З урахуванням потенційних виробничих можливостей річне виробництво концентрату може бути забезпечене на рівні 20,5 млн т (Fe 65 %), котунів — 14,5 млн т (у 2000 р — відповідно 5,25 млн т і 4,37 млн т).

На початку XXI ст. сировинною базою комбінату є залізисті кварцити Першотравневої ділянки й Ганнівське родовище, що знаходяться у північній частині Криворізького залізорудного басейну.

Родовища відробляються відкритим способом, максимальний розмір шматка руди 1200 мм. Стан запасів на 01.01.2003 р. по кар'єрам ПівнГЗКа: розкритих запасів 146,3 млн т, підготовлених до розкриття 16,1 млн т, готових до виїмки 2,4 млн т, забезпеченість до виїмки запасами 2,5 млн т сировини на місяць. В середньому ПівнГЗКа видобуває 33,7 млн т руди на рік.

Основним методом збагачення є магнітний у слабкому полі. Технологічна схема включає 4 стадії попереднього дроблення, 3 стадії подрібнення і 5 стадій магнітної сепарації. У кожній стадії отримують відходи, а промпродукт переробляється далі. У результаті повного циклу збагачення із руди з масовою часткою загального заліза (Fe заг) 31,23-33,6 % отримують концентрат з масовою часткою Fe заг 65,04-65,15 %, вологістю бл. 10 %. В середньому на рік комбінатом випускається 7 млн т концентрату і 5,6 млн т котунів. У останніх масова частка Fe заг — 60,5-60,68 %. На комбінаті встановлені дробарки типу ККД 1500/180; КРД 900/100; КСД 2200; КМД 2200; на збагачувальних фабриках — млини МШР 3,6 х 4,0; МШР 4,5 х 5,0; МШЦ 3,6 х 5,5; магнітні сепаратори типу ПБМ-120/300; вакуум фільтри Ду-100. Питомі витрати електроенергії станом на 01.01.2003 р. на 1 т концентрату 115,8 кВтּгод, на 1 т котунів 64,98 кВтּгод.

Перспективний проект — нарощування сировинної бази комбінату за рахунок переробки відходів збагачення із хвостосховища, застосування сухої магнітної сепарації, як методу предзбагачення сировини, поряд з реорганізацією і переоснащенням збагачувального виробництва, підвищення якості товарної продукції, можливість застосування флотаційного методу збагачення сировини.

Реєстраційні дані[ред.ред. код]

Посадові особи[ред.ред. код]

  • Генеральний директор: 2015 — 2017. Тимошенко Павло Геннадійович[1]

Власники комбінату[ред.ред. код]

Північний ГЗК входить у групу «Метінвест», акціонерами якої є Систем кепітал менеджмент (75 %) і група компаній «Смарт-холдинг» (25 %), які беруть участь в управлінні групою «Метінвест» на партнерських засадах. Об'єднання гірничо-металургійних активів СКМ і «Смарт-холдингу» в рамках «Метінвесту» почалося в 2007 році і передбачалося його завершити в 2009-му.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]