Північний морський шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Northernsearoute.PNG

Північний морський шлях (до початку 20-го століття — Північно-Східний прохід) — головна судноплавна магістраль Росії в Арктиці, іноді розглядається як міжнародний морський шлях від Норвегії до Японії. Проходить по морях Північного Льодовитого океану, поєднуючи порти європейських і азійських російських берегів. Довжина від Карських Воріт до бухти Провидіння 5600 км.

Північний морський шлях обслуговує порти Арктики й великих сибірських річок (ввезення палива, устаткування, продовольства; вивезення лісу). Основні порти: Ігарка, Дудинка, Діксон, Тіксі, Певек. Тривалість навігації 2—4 місяці (на окремих ділянках довше за допомогою криголамів).

Уперше шлях пройдений з заходу на схід (з однією зимівкою в шляху) в 18781879 роках шведською експедицією А. Е. Норденшельда на парусно-паровій звіробойній шхуні «Вега». Вперше за одну навігацію цим маршрутом у 1932 році пройшла радянська експедиція О. Ю. Шмідта на судні «Сібіряков». Свого часу, ще у далеких 1860—1870-х роках шлях до цього Півічного проходу шукав дослідник, мандрівник Джеймс Кук.

Уперше Північним морським шляхом в обох напрямках удалося пройти в 1939 році радянському криголаму «И. Сталин» із Мурманська в Анадирську затоку Берингового моря й назад.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. — К.: Рад. школа, 1988. — 143 с.: ил.

Література[ред. | ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1989. — стор. 425(рос.)