Північно-східний китайський говір
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Північно-східний говір | ||
|---|---|---|
 | ||
1. Північно-східний говір | ||
| Країни | Китайська Народна Республіка | |
| Носії | 82 000 000 (1988)[1] | |
| Класифікація | Сино-тибетські
| |
| Писемність | китайська писемність | |
| Коди | ||
| ISO 639-1 | Відсутній | |
| ISO 639-2 | — | |
| ISO 639-3 | —
| |
| Увага: Ця стаття може містити фонетичні символи МФА в юнікоді. | ||
Північно-східний говір (спрощ.: 东北话; кит. трад.: 東北話; піньїнь: dōngběihuà, дунбейхуа) — діалект, яким розмовляють мешканці північно-східного Китаю та Маньчжурії, за винятком Ляодунського півострова.
Належить до північно-східної групи говорів північного наріччя китайської мови. Близький до розмовної китайської мови путунхуа.
Поширений на території провінцій Хейлунцзян, Цзілінь та Ляонін, а також деяких районах Внутрішньої Монголії. Зазнав впливу маньчжурської та монгольської мов.
Кількість мовців на 1988 рік становила близько 82 мільйонів осіб[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.; Language atlas of China / general editors, S.A. Wurm... [et al.]; cartography, Theo Baumann ; produced by the Australian Academy of the Humanities and the Chinese Academy of Social Science in collaboration with, and assisted by, the Department of Linguistics, the Research School of Pacific Studies, the Australian National University. — Hong Kong: Longman, 1988.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
- (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
- (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.