Пігмаліон

Пігмаліон та Галатея, мармур. Фальконе.

Пігмаліо́н (грец. Πυγμαλίων) — у давньогрецькій міфології скульптор, цар Кіпру. Він начебто цурався кохання і жіночого товариства. Зробив із слонової кістки статую прекрасної жінки й закохався в неї. На його благання Афродіта оживила статую, яка дістала ім'я Галатея і стала дружиною митця. Дочка Пігмаліона й Галатеї Пафос стала епонімом південнокіпрського міста, де був центр культу Афродіти.

Мотиви міфа відображено в літературі (Овідій, Жан-Жак Руссо, Бернард Шоу, Г. Кайзер, Є. Баратинський), в образотворчому мистецтві та скульптурі (Ж. Б. Ванлоо, Ф. Буше, Пабло Пікассо, Етьєн Моріс Фальконе й інші).

Метафорично Пігмаліон — людина, закохана у свій витвір.

Див. також

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.