Підводні човни класу U-27

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проєкт
Назва:
  • U-27
  • SM U-27
Будівники:
  • Cantiere Navale Triestino (Пула),
  • Ganz Danubius (Фіума)
Оператори: Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine)
Будівництво: 1916, жовтень 1916 — листопад 1917
У експлуатації: лютий 1917 — лютий 1918, 1919
Основні характеристики
Тип: Підводний човен
Водотоннажність:
  • надводна 264 т,
  • занурення 332 т
Довжина: 36,91 м
Ширина: 4,37 м
Осадка: 3,71 м
Потужність:
  • дизелі 270 к.с. (200 кВт),
  • ел. двигуни 280 к.с. (210 кВт)
Двигуни:
  • 2 × дизельні мотори;
  • два електродвигуни
Швидкість:
  • надводна 9 вузлів (16,7 км/год),
  • підводна 7,7 вузлів (13,9 км/год)
Дальність
плавання:
  • над водою 6000 миль (11000 км) при швидкості 5 вузлів (9,3 км/год),
  • 45 миль (83 км) при швидкості 4 вузли (7,4 км) при зануренні
Екіпаж: 23-24 ос.
Озброєння:
  • 1 × 75 мм L30, кулемет 8 мм
  • 2 × 450 мм торпедні апарати, 4 торпеди

Підводні човни класу U-27 (англ. U-27-class submarine — тип підводних човнів Ц. К. військового флоту Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни. Їх будували за ліцензією і прототипом були підводні човни класу UB II німецького імперського флоту.

На початок війни гостро відчувався брак підводних човнів у флоті Австро-Угорщини, який складався із застарілих підводних човнів класу U-10 (німецькі човни класу UB I), класу U-20 (данські човни класу Havmanden), U-14 (французький човен Curie). У середині 1915 було вирішено поповнити флот німецькими підводними човнами класу UB II. Згідно з ліцензією верф AG Weser з Бремену надавала креслення човнів. У жовтні 1915 було укладено договір на будівництво перших шести човнів на корабельнях Cantiere Navale Triestino і Ganz Danubius, що належали відповідно австрійській та угорській частинам імперії. У 1916 було укладено контракт на будівництво ще двох човнів. Підводні човни при довжині 36,91 м, ширині 4,37 м, осадці 3,71 м мали водотоннажність 264/332 т. Два дизельні мотори потужністю 270 к.с. (200 кВт) і два електромотори потужністю 280 к.с. (210 кВт) дозволяли човнам розвивати швидкість у 9 вузлів (16,7 км/год) і 7,7 вузлів (13,9 км/год). Озброєння складалось з 450 мм ТА, 75 мм гармати і 8 мм кулемету, що було слабшим за німецькі прототипи.

Човни увійшли до складу флоту впродовж 1917—1918 років і взяли участь у бойових діях. Один з них затонув, а решта після завершення війни як репарації перейшла до Франції та Італії і була порізана на металобрухт до 1920 року.

75 мм гармата підводного човна. 1915
«Phoenix» після торпедної атаки

SM U-27[ред. | ред. код]

Підводний човен, збудований фірмою Cantiere Navale Triestino на верфі флоту у Пулі, спустили на воду 19 жовтня 1916 і прийняли до складу флоту 24 лютого 1917 року. Човном командували Роберт Тойфл фон Фернланд (лютий-грудень 1917), Йозеф Голуб (грудень 1917-жовтень 1918). Впродовж війни потопив есмінці англійський «Phoenix» (14 травня 1918), японський «Sakaki» (11 червня 1917) та 32 кораблі загальною водотоннажністю 14,386 т. Кінець війни зустрів на базі у Пулі, де був переданий італійцям.

SM U-28[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Cantiere Navale Triestino на верфі флоту у Пулі. Був спущений на воду 8 січня 1917 і прийнятий до флоту 26 червня 1917 року. Човном командували зденко Гудечек (червень 1917 — жовтень 1918), Франц Жеменовський фон Траутенегг (жовтень 1918). Човен потопив 10 кораблів водотоннажністю 44,753 т, пошкодив 1 корабель (5,592 т). Після війни переданий 1919 італійцям, які відвели його до Венеції, де наступного року порізали на металобрухт.

SM U-29[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 21 жовтня 1916 і прийнятий до флоту 21 січня 1917 року. Човном командували Лео Прасіл (січень 1917-серпень 1918), Фрідріх Штерз (вересень 1918), Роберт Дюрріаль (вересень-листопад 1918), який походив з Галичини. Човен потопив 3 кораблі водотоннажністю 14,784 т, пошкодив англійський крейсер «Edgar» (4 квітня 1918). Після війни передана Франції і переведена до Бізерти.

SM U-30[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 27 грудня 1916 і прийнятий до флоту 17 лютого 1917 року. Капітаном човна був Фрідріх Фандріх (лютий-квітень 1917). Човен базувався у Которі, звідки вийшов 31 березня 1917 для патрулювання протоки Отранто, після чого безслідно пропав. Припускають, що човен міг підірватись на міні у протоці.

SM U-31[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 28 березня 1917 і прийнятий до флоту 24 квітня 1917 року. Човном командували Франц Нейебши (квітень 1917-січень 1918), Герман Рігель (березень-жовтень 1918). Човен з бази у Которі, брав участь у битві при Дуррес. Потопив два італійські кораблі (4,088 т) та пошкодив англійський легкий крейсер «Weymouth» (2 жовтня 1918). Після війни переданий Франції і переведений до Бізерти, де 1920 порізаний на металобрухт.

SM U-32[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 11 травня 1917 і прийнятий до флоту 29 червня 1917 року. Човном командували Гастон Віо (червень 1917-квітень 1918), Отто Кассероллер (квітень-жовтень 1918). Човен діяв з бази у Пулі. Потопив 4 кораблі (3,728 т), пошкодив один (3,06 т). Після війни переданий Італії, де був порізаний 1920 на металобрухт.

SM U-40[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Cantiere Navale Triestino (CNT) на військовій верфі у Пулі. Спущений на воду 21 квітня 1917 і прийнятий до флоту 4 серпня 1917 року. Потопив 3 кораблі (9,838 т), пошкодив два (7 423 т). командир італійського торпедного човна «Ardea» подав 26 квітня 1918 помилковий рапорт про потоплення ним глибинними бомбами човна U-40, який начебто атакував конвой. У жовтні 1918 човен перевели з Пули до Фіуми, де він зустрів кінець війни. 23 березня 1919 як репарації переданий Італії, переведений до Венеції, де був порізаний на металобрухт. Човном командували Йоган Крсняві (серпень 1917-вересень 1918), Володимир Пфайфер (вересень-жовтень 1918).

SM U-41[ред. | ред. код]

Підводний човен збудувала фірма Cantiere Navale Triestino (CNT) на військовій верфі у Пулі. Був закладений 23 лютого 1917, спущений на воду 11 листопада 1917 і прийнятий до флоту 19 лютого 1918 року. Човен плавав під командуванням Едгара Вольфа (лютий-жовтень 1918). Потопив один французький корабель (4,604 т). Після війни переданий Франції і разом з однотипними човнами U-29, U-31 переведений 1920 до Бізерти, де їх наступного року порізали на металобрухт.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Baumgartner, Lothar; Erwin Sieche (1999). Die Schiffe der k.(u.)k. Kriegsmarine im Bild = Wien: В-во Stöhr. ISBN 978-3-901208-25-6. OCLC 43596931 (нім.)
  • Gardiner, Robert, ed. (1985). Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-907-8. OCLC 12119866 (англ)
  • Halpern, Paul G. (1994). A Naval History of World War I. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-266-6. OCLC 28411665 (англ.)

Tarrant, V. E. (1989). The U-Boat Offensive: 1914—1945. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-764-7. OCLC 20338385 (англ.)

Лінкори (дредноути)
Пре-дредноути
Панцерники берегової оборони
Панцерні крейсери
Крейсери
Есмінці, Торпедні канонерські човни
Міноносці
Підводні човни
Річкові монітори
  1. ↑ "Радецький", "Зріні", "Ерцгерцог Франц Фердинанд"
  2. ↑ «Габсбург», «Арпад», «Бабенберг»
  3. ↑ "Ерцгерцог Карл" * "Ерцгерцог Фердинанд Макс" * "Ерцгерцог Фрідріх"
  4. ↑ "Монарх", "Відень", "Будапешт"
  5. ↑ «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф» * "Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія"
  6. ↑ "Пантера" * "Леопард" * "Тигр"
  7. ↑ "Зента" * "Асперн" * "Сігетвар"
  8. ↑ "Гельголанд" * "Новара" * "Сайда"
  9. ↑ "Метеор" * "Комета" * "Блискавка"
  10. ↑ "Csikós", "Dinara", "Huszár", "Pandúr", "Réka", "Scharfschütze", "Streiter", "Turul", "Ulan", "Uskoke", "Velebit", "Wildfang"
  11. ↑ "Balaton", "Csepel", "Lika", "Triglav", "Orjen", "Tátra"
  12. ↑ "Кайман", "Анаконда", "Алігатор", "Крокодил", "Кит", "Тюлень", "Дельфін", "Нарвал", "Акула", "Чайка", "Ластівка", "Пінгвін", "Дракон", "Гриф", "Тритон", "Гідра", "Скорпіон", "Фенікс", "Восьминіг", "Поліп", "Каракатиця", "Ящірка", "Баклан", "Гагарка"
  13. ↑ Tb 74T, Tb 75T, Tb 76T, Tb 77T, Tb 78T, Tb 79T, Tb 80T, Tb 81T
  14. ↑ Tb 82F, Tb 83F, Tb 84F, Tb 85F, Tb 86F, Tb 87F, Tb 88F, Tb 89F, Tb 90F, Tb 91F, Tb 92F, Tb 93F, Tb 94F, Tb 95F, Tb 96F, Tb 97F
  15. ↑ Tb 98 M, Tb 99 M, Tb 100 M
  16. ↑ U-1, U-2
  17. ↑ U-5, U-6, U-12
  18. ↑ U-10, U-11, U-15, U-16, U-17
  19. ↑ U-20, U-21, U-22, U-23
  20. ↑ U-27. U-28, U-29, U-30, U-31, U-32, U-40, U-41
  21. ↑ U-48, U-49, U-58, U-59
  22. ↑ U-50, U-51, U-56, U-57
  23. ↑ U-52, U-53, U-54, U-55
  24. ↑ U-101, U-102, U-103, U-104, U-105, U-106, U-118, U-119, U-120
  25. ↑ U-107, U-108
  26. ↑ Maros, Leitha
  27. ↑ Körös, Szamos
  28. ↑ Temes, Bodrog
  29. ↑ Enns, Inn
  30. ↑ Sava, Bosna
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підводні_човни_класу_U-27&oldid=38479463