Підводні човни проєкту 945 «Барракуда»

Підводні човни проєкту 945 «Барракуда»
Під прапором	СРСР
Спуск на воду	1979—1986 рр (човнів)
Виведений зі складу флоту	з 1998 рр
Проєкт
Тип ПЧ	Підводний човен атомний торпедний
Розробник проєкту	«Лазурит»
Головний конструктор	Кваша М. Й.
Класифікація НАТО	Sierra-I
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	12,1 вузлів (23 км/год)
Швидкість (підводна)	35,15 вузлів (67 км/год)
Робоча глибина занурення	480 м
Гранична глибина занурення	550 м
Автономність плавання	100 діб
Екіпаж	61 особа (з них 31 офіцер)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	107,16 м
Ширина корпусу найб.	12,28 м
Середня осадка (по КВЛ)	9,62 м
Водотоннажність надводна	5940 т
Озброєння
Торпедно- мінне озброєння	Носові: 2 ТА калібру 650-мм (12 торпед), 4 ТА калібру 533-мм (28 торпед), або 42 міни.
ППО	ПУ ПЗРК 9К310 «Ігла-1»/9К38 «Ігла»

Підводні човни проєкту 945 «Барракуда» — серія атомних підводних човнів (ПЧАТ). Проєкт поклав початок третьому поколінню багатоцільових атомних підводних човнів СРСР, котрі стали основою для наступного проєкту 971 Щука-Б. Побудовано і передано флоту 2 човни цього проєкту.

Історія

Тактико-технічне завдання на цей проєкт було видано в березні 1972 року, головним конструктором призначили М. Й. Кваша. Головними завданнями для човна було поставлено відстеження за стратегічними підводними човнами і авіаносними групами ймовірного ворога і гарантоване їх знищення на початку конфлікту. Головним обмеженням було водозаміщення, бо побудова планувалася на внутрішніх заводах країни.

Перший човен проєкту К-239 «Карп» перебував на флоті лише 14 років і був виведений з флоту без яких-небудь зрозумілих причин. Другий К-276 «Краб» ще перебуває на флоті.

Для перевірки на практиці проєктних рішень і пошуку шляхів поліпшення «Баракуди» генеральний конструктор вийшов на головному човні в дальній автономний прохід тривалістю понад 100 діб. Човен на практиці показав свої унікальні технічні дані, непомічено минувши ряд протичовнових рубежів США в Атлантиці. Коли в 1990-х роках М. Й. Кваша розповів про цей похід, у США прогримів великий скандал — адже вони так і не зареєстрували свого часу цей підводний Атомохід, три місяці крейсували біля їх берегів з «тисячами Хіросім» на борту.(зазвичай на таких човнах возили тільки дві торпеди з ядерною ГЧ) Напевно, це стало однією з причин, чому п'ятий човен на самому початку 1990-х років був спішно розрізаний на метал на стапелях, будучи побудованим більш ніж на 30 %.

Указом Президента Російської Федерації № 2110 від 6 грудня 1993 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні спеціального завдання головному конструктору ЦКБ «Лазурит» Кваші Миколі Йосиповичу присвоєно звання Героя Російської Федерації з врученням знаку особливої відзнаки — медалі «Золота Зірка» (№ 57)

Конструкція

Двокорпусна, міцний і легкий корпуси виготовлені з титанового сплаву. Були першими човнами у котрих корпус був повністю титановим.

Корпус

Міцний корпус має циліндричну форму посередині і конічні закінчення. Складається з шести водонепроникних відсіків. На човні є спливаюча рятувальна капсула здатна вмістити весь екіпаж.

Енергетичне обладнання

Головною енергетичною установкою є 1 водо-водяний реактор ОК-650А потужністю 180 Мвт, 1 турбозубчатий агреат потужністю 43000 к.с, Реактор цього типу має 4 парогенератори, по два циркуляційних насоси для першого і четвертого контурів, три насоси третього контуру . На човні є 2 турбогенератори перемінного току і два перетворювачі току, 2 группы аккумуляторних батарей, 2 дизель-генератори ДГ-300 по 750 к.с. с запасом палива на 10 діб, 1 головний винт, 2 двигуни малого хода по 370 кВт, два винта малого хода

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання

Гідроакустичний комплекс МГК-503 «Скат». Завдяки зменшенню шумів човна і вдосконалення самого гідроакустичного комплексу дальність виявлення цілей зросла вдвічі.

Озброєння

Човни озброєні двома 650-мм (торпеди 65-75) і чотирма 533-мм торпедними апаратами (торпеди СЕТ-72, ТЕСТ-71М, УСЕТ-80) з боєкомплектом у 40 торпед і ракет, котрі дозволяють вести стрільбу без обмежень по глибині. Є можливість використання ПЧРК «Водопад» і протичовнової ракети «Ветєр». ППО забезпечує ПУ ПЗРК 9К310 «Ігла-1»/9К38 «Ігла» (класс. NATO — SA-14 «Gremlin»/SA-16 «Gimlet») з 8 ракетами.

Інциденти

11 лютого 1992 року човен К-276 «Краб» у російських територіальних водах зіткнувся з американським човном «Батон Руж» типу Лос-Анжелєс. «Краб» дещо пошкодив рубку, розраховану на проломлювання льоду, а на «Батон Руж» виникла пожежа проте цей човен своїм ходом зумів добратися до бази, але через деякий час був списаний.

Представники

Назва	Заводський номер	Закладений	Спущений на воду	Прийнятий флотом	Виведений з Флоту
К-239 «Карп», з 6 квітня 1993 Б-239 «Карп»	301	20 липня 1979	29 липня 1983	29 вересня 1984	30 травня 1998
К-276 «Краб», з 6 квітня 1993 Б-276 «Краб», з 15 листопада 1996 «Кострома»	302	21 квітня 1984	27 червня 1986	27 жовтня 1987	перебуває на ПФ

Див. також

• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• Список атомних підводних човнів СРСР та РФ

Примітки

• Проект 945 «Барракуда», 945А «Кондор», 945Б «Марс», ruspodlodka.narod.ru
• Проект 945 «Барракуда», deepstorm.ru

Література

• В. П. Кузин, В. И. Никольский «Военно-Морской Флот СССР 1945—1991» ИМО Санкт-Петербург 1996
• Справочная информация из С. С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА № 7 2001.
• В. Е. Ильин, А. И. Колесников «Подводные лодки России: Иллюстрированный справочник» ООО «Издательство Астрель», ООО «Издательство АСТ» 2002.
• «История отечественного судостроения» т.5 Санкт-Петербург Судостроение 1996
• Подводные лодки России Том 4, часть 1. ЦКБ МТ «Рубин» СПб. 1996.
• Справочная информация из С. С. Бережной «Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России» МИА № 7 2001.
• Ю. В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945—1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7 .
• Н. В. Усенко, П. Г. Котов, В. Г. Реданский, В. К. Куличков: Как создавался атомный подводный флот Советского Союза. С-Пб 2004, ISBN 5-89173-274-2
• В. Е. Ильин, А. И. Колесников «Подводные лодки России: Иллюстрированный справочник». — М.: АСТ, 2002. — 140 с. — ISBN 5-02-033780-3