Підгорб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підгорб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Ужгородський район
Рада/громада Баранинська сільська рада
Код КОАТУУ 2124880304
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1912
Населення 406 осіб[1][2]
Площа 0,009[1] км²
Густота населення 45111,11[1] осіб/км²
Поштовий індекс 89425[1]
Телефонний код +380 3127[1]
Географічні дані
Географічні координати 48°33′06″ пн. ш. 22°21′44″ сх. д. / 48.55167° пн. ш. 22.36222° сх. д. / 48.55167; 22.36222Координати: 48°33′06″ пн. ш. 22°21′44″ сх. д. / 48.55167° пн. ш. 22.36222° сх. д. / 48.55167; 22.36222
Середня висота
над рівнем моря
115[3] м
Відстань до
обласного центру
3,4[4] км
Відстань до
районного центру
3,4[4] км
Місцева влада
Адреса ради 89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Центральна, 42[1]
Карта
Підгорб. Карта розташування: Україна
Підгорб
Підгорб
Підгорб. Карта розташування: Закарпатська область
Підгорб
Підгорб
Мапа

Підго́рб — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Баранинська сільська рада. Населення становить 406 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване у центрі Ужгородського району, за 3,4 кілометра[4] від районного центру.

Назва[ред. | ред. код]

Засновано 1912 року[1] Колишні назви населеного пункту — село «Гетьфорк»[джерело?], «Барвінок»[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Підгорб лежить за 3,4 км на південний схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 608,9 км[4].

Історія[ред. | ред. код]

В урочищі Береги, що на південній околиці села, на пологій терасі Великолазівської гори – поселення епохи енеоліту.

Церква Вознесіння Господнього. 2000.

Маленьке село ніколи не мало церкви і належало до парохії в Великих Лазах. До Першої світової війни в селі була дзвіниця з 60-кілограмовим дзвоном, що походила, очевидно, з 19 ст. Дзвін реквізували в 1917 р. на військові потреби, після чого дзвіницю селяни продали.

Нову дерев’яну каркасну дзвіницю побудували у вересні 1922 р. біля школи, на землі вдови Амброзія Шенвізнера. Спорудження обійшлося в 180 чехословацьких корон, а за 100 корон бляхар вкрив споруду шатровим дахом. Розповідають, що до спорудження дзвіниці був причетним Юрій Бланарь. Тоді ж у М. Ґеївцях на дзвонарні Ф. Еґрі купили за 4400 корон дзвін, що важив 72 кг, і похрестили його на Петра. Обряд освячення дзвіниці здійснив 10 листопада 1922 р. великолазький духовник о. Варфоломій Талапкович та півцевчитель Іван Копа в присутності селян Підгорба та сусідніх сіл. За радянської влади дзвіницю перенесли на цвинтар.

У 1996 р. розпочато спорудження двох мурованих церков – греко-католицької та православної.

Ідея спорудження церкви належить Альберту Ізганичу та його дружині Марті. За основу взяли базилічну церкву 1908 р. в селі Минай і влітку 1997 р. почалася робота. Фундамент був готовий восени того ж року, а до кінця 1999 р. основні будівельні роботи було завершено. Весною 2000 р. на вежі встановили відлитий у Польщі 500-кілогра-мовий дзвін, вкрили вежу бляшаним бароковим завершенням і на свято Вознесіння освятили церкву. Увесь процес організації спорудження, надходження коштів, створення проекту взяв на себе А. Ізганич, а поки тривало будівництво вірники молилися в будинку Ізганичів.

Багато підприємств та організацій Ужгорода і околиць матеріальною та фінансовою допомогою вписали свою сторінку в історію спорудження церкви. Постійно жертвує на будівництво Юрій Калинин з Барвінку. На різних етапах будівництва невтомно трудилися Ярослав Ластівка, Тиберій Бланар, Юлій Юрочко, Олександр Демчак, Емерих Кіш, Павло Мікеш, Ростислав Личко.

Церква св. Петра і Павла. 1999.

Давніше село не мало церкви, а впродовж 1990-х років споруджено аж дві церкви – православну і греко-католицьку. Камінь під спорудження православної цегляної церкви за проектом інженера Валерія Мелєнтьєва освятив о. Іван Криванич перед святом св. Петра і Павла 1992 р. Через рік уже був фундамент.

У 1994 р. вимурували стіни, у 1995 – поклали верх і турню, посвятили і встановили надбанні хрести, виготовлені з дюралюмінію. Будівельні роботи закінчили в 1996 р., наступний рік пішов на збір коштів для внутрішнього оздоблення, і в 1998 храм обштукатурили всередині. Останнім етапом було бетонування підлоги в 1999 р.

Спорудження церкви стало можливим завдяки наполегливості голови громади Олени Дюрик, заступника Марти Совбан, скарбника Ніни Нанівської, Віри Куцин.

Земельну ділянку виділила сільрада, і за фундамент взялися Микола Кирлик та Емерих Жовтаній. Поруч з головним майстром М. Кирликом працювали Микола Дюрик, Павло Тодорес, Іван Боднар. Дерев’яну конструкцію даху збудовано під началом Юрія Мішанича з Коритнян, а бляхарські роботи очолив Йосип Ваґан. Склепіння збудовано із смерекового дерева, привезеного з Лютої. Багато допоміг матеріалами Василь Курах – директор фірми “Автодор”

У селі розташована зупинка, де зупинялися потяги вузькоколійної залізниці Ужгород — Анталовці, що курсували тут з 1916 по 1976 рік.

12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У Підгорбі, який належав до округи «Середнє», за УНО проголосували 146 виборців, проти — 13.[джерело?]

Транспорт[ред. | ред. код]

У селі розташована зупинка, де зупинялися потяги вузькоколійної залізниці Ужгород — Анталовці, що курсували тут з 1916 по 1976 рік.[джерело?]

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1989 рік у селі проживало 416 осіб, серед них — 207 чоловіків і 209 жінок[5].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 406[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[6]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 389 95,81%
«русинська»[7] 3 0,74%
російська 11 2,71%
угорська 5 1,23%
інші 1 0,25%

Політика[ред. | ред. код]

Голова сільської ради — Марусяк Юрій Іванович, 1980 року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 24 депутати сільської ради[8][9][10]:

Партія Кількість депутатів Відсоток
самовисування 24 100,00%

Персоналії[ред. | ред. код]

Своє дитинство у селі провів живописець і художник кіно Михайло Заяць, родина якого переїхала сюди, коли йому було 10 років. У сім'ї була невелика хатина і кузня: «Батько бив своїм молотом, а я — своїм. Пригадую, як іскри сипалися і все довкола аж палало. Кували вози, сани, підковували коней. Взимку підкови були із гаками, аби коні не ховзалися.»[джерело?]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Облікова картка на сайті ВРУ
  2. а б в Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року
  3. Погода в селі Підгорб
  4. а б в г Село Підгорб — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 7 липень 2014. 
  5. Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 2014-07-07. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН. Процитовано 2014-07-07. 
  7. Розподіл населення Закарпатської області, яке визначило себе русинами та вказало в якості рідної мови русинську мову (у % до загальної чисельності населення) - 021_УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН , Рік. Процитовано 2014-07-07. 
  8. Баранинська сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ
  9. Баранинська сільська рада. Керівний склад попередніх скликань
  10. Баранинська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Процитовано 2014-07-07. 

Посилання[ред. | ред. код]