Підгорецький замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підгорецький замок
Podhorce - Zamek 01A.jpg
Північний фасад замку

49°56′35″ пн. ш. 24°59′00″ сх. д. / 49.9431000° пн. ш. 24.9835111° сх. д. / 49.9431000; 24.9835111Координати: 49°56′35″ пн. ш. 24°59′00″ сх. д. / 49.9431000° пн. ш. 24.9835111° сх. д. / 49.9431000; 24.9835111
Статус Закритий для огляду
Країна

Україна Україна

Розташування Львівська область
Бродівський район
с. Підгірці
Архітектурний стиль Ренесанс
Архітектор Гійом Левассер де Боплан, Андреа дель Аква
Будівник Станіслав Конєцпольський
Матеріал цегла, камінь
Засновник Станіслав Конєцпольський
Будівництво 1635 — 1640
Власник Станіслав Конєцпольський
Стан Ведеться перманентна реставрація
Підгорецький замок. Карта розташування: Україна
Підгорецький замок
Підгорецький замок (Україна)

Підгорецький замок у Вікісховищі?

Підгоре́цький за́мок (або Палац у Підгірцях) — пам'ятка архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.

Замок було збудовано протягом 16351640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями[джерело?].

Розташування та план замку[ред. | ред. код]

Вигляд замку та парку у XVII ст.

Підгорецький замок розташований на краю рівнинного плато, що на одному з відрогів Вороняків (частина Подільської височини), на висоті 399 м над рівнем моря, неподалік від долини верхів'їв річки Стир. Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і в'їзна брама, а в бік Бродівської рівнини — палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість на північ проглядається на десятки кілометрів.

Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.

Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а в разі військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.

Історія замку[ред. | ред. код]

XVII століття — будівництво та королівська власність[ред. | ред. код]

Кароль Ауер. Замок у Підгірцях. Перша половина XIX ст.

На місці теперішнього замку існували давніші укріплення, які згадуються під 1530 роком. На замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, який придбав його 1633 року в родини Підгорецьких, відомий архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень, а Андреа дель Аква — двоповерхового палацу з 3-поверховими павільйонами по боках і вежею, в стилі бароко та пізнього ренесансу.

Будівництво велося протягом 16351640 років. Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до оборони. З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. До замку в'їжджали через велику браму — портал з двома колонами. Мармурова таблиця на брамі зустрічала гостей латиномовним написом: «Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок».

Вже у 1646 році замок зустрічав феєрверком короля Владислава IV. Під час бойових дій часів Хмельниччини замок зазнав серйозних ушкоджень. Станіслав Освенцім 1651 року писав:

«Я бачив Підгірці, гарний палац і фортеця... тепер місцями зруйновані і напсовані».

1656 — почалася відбудова замку. Онук коронного гетьмана подарував його Яну ІІІ Собєському разом із селами Підгірці і Загірці за умови, що той буде наглядати за Бродівською фортецею до повноліття королевича Якуба Людвіка. Реставрація замку тривала до 1680 року, та вже у 1688 році він постраждав від нападу татар.

Підгорецький замок (2006 р.)

Фасади Підгорецького замку мають очевидний «французький слід». Тричастинна композиція ризалітів простежується, як у замках Франції та у палацах, побудованих за їхніми взірцями (наприклад, львівський палац «Під Лебедем»).

Інтер'єри Підгорецького замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Тематичні зали мали назви Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна. Інтер'єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати найкращим інтер'єром у стилі шинуазрі на теренах тодішньої України. [джерело?] Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії з Рафаеля, Рубенса, Тіціана, Караваджо. Картини польського художника Чеховича, полотна Якоба де Баана на історичні теми — «Облога Смоленська» і «Прийом шведських і бранденбурзьких послів Володиславом IV». Їдальню прикрашали портрет гетьмана Конецпольського на стелі та 72 портрети видатних політичних та духовних діячів, чорний мармуровий стіл, на якому хрестили короля Яна ІІІ.

XVIII—XIX століття — Жевуські та Сангушки[ред. | ред. код]

1720 — замок разом із численними селами у Костянтина, сина Яна ІІІ Собєського, купив Станіслав Жевуський. 1728 року його син Вацлав Жевуський почав масштабну реконструкцію Підгорецького замку. Між павільйонами і вежею збудували додаткові приміщення, і палац став 3-поверховим. Підйомний міст з іншим павільйоном розібрали. Для численних гостей маєтку збудували так званий «Гетьманський заїзд» із сонячним годинником. Вацлав Жевуський зібрав велику колекцію цінних картин та старовинної зброї, перевіз до Підгірців найцінніші речі з Олеського замку. Були створені друкарня та театр.

Детальніше: Гетьманський заїзд

1779 — Вацлав Жевуський помер, проживши останні роки ченцем-капуцином. Відбулися 3 аукціони для розпродажу майна і на останньому (1787 р.) Підгірці разом із селами Хватів, Гутище та Загірці викупив син Вацлава Северин Жевуський, відомий своїми алхімічними дослідами та пошуками скарбів.

У цей час замок поступово занепадає. Фактичним власником став управитель Ремішевський, який поступово розпродав цінності. Так триває і за спадкоємця Северина Жевуського, Вацлава, який провів більшу частину життя в подорожах і загинув 1831 року.

1833 — до замку переїхав Леон Жевуський. Він відновив зірваний дах, двері, шибки і довів замок до ладу. Бездітний Леон передав замок князю Євстахію Сангушку за умови, що той відреставрує його. Відтак у 18671903 роках тривали ґрунтовні реставраційні роботи.

XX століття — музей — лікарня — музей[ред. | ред. код]

Подвір'я замку, фото 2010 р.

Під час Першої світової війни замком опікувався граф М. Грабіковський. Спочатку замок пограбувала російська армія. Влітку 1915 року в замку дислокувався штаб 5-го австро-угорського корпусу. У той час Підгорецький замок був на лінії фронту і йому загрожувало знищення від російської артилерії. Проте з наказу генерала Брусилова замок збережено, хоч і ще раз пограбовано (понищене внутрішнє оздоблення).

До 1939 року тут діяв приватний музей князів Сангушків. З початком Другої світової війни князь Роман Сангушко евакуював більшу частину колекції. Частина з неї опинилася у Сан-Пауло (Бразилія) і склала основу тамтешньої мистецької фундації.

1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз.

1956 — в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишався в замку до часів незалежності України.

1979 — на екрани вийшов білоруський фільм «Дике полювання короля Стаха», значна частина зйомок якого проходила в Підгорецькому замку.

1997 — стався переломний момент у історії замку — завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б. Возницьким. У фондах галереї збереглися 85 % речей із замку, які планують туди повернути, а відновлений палац перетворити на музей інтер'єрів.

Новітні часи[ред. | ред. код]

Станом на сьогодні[коли?] замок зачинено на реставраційно-відновлювальні роботи. Для огляду доступні лише навколишні території та фасад.

У грудні 2017 р. волонтери з благодійного фонду «Софос» зібрали шляхом краудфандингу кошти на відновлення балконної групи північно-східної сторони замку й запустили роботи. Зібрані кошти (220 тис. грн.) будуть витрачені на закупівлю матеріалу, оплату робот з виготовлення необхідних балясин і парапетів та їх установки.[1][2] 28 липня—4 серпня 2018 року тут тривав табір «Підгірці. Реновація», в рамках якого понад 30 волонтерів із Києва, Дніпра, Харкова, Львова та Одеси працювали у Підгорецькому замку.[3]

У червні 2018 року в Підгорецькому замку вперше з 1939 року відкрили мистецьку виставку. У залах палацу у рамках експозиції «Історія забуття» розмістили копії картин XVII—XVIII ст. та архівні фотографії замку.

Кілька зал Підгорецького замку відкрили попри те, що реконструкція палацу ще триває. Відвідувачі замку можуть потрапити в Китайський кабінет, Золоту, Кармазинову та Лицарську зали і побачити картини, які прикрашали раніше стіни палацу. Ця експозиція буде постійною і буде доповнюватися новими експонатами.

В експозиції представлені копії полотен роботи Шимона Чеховича, Гіацинта Олесінського, Якоба Йорданса, Шарля Ле Бруна, Яна Де Баана, Пьєтро Бьянчі, Олександра Григлевського, Джованні Баттісто Клементі, Йозефа Грассі та інших італійських, австрійських, польських, французьких, нідерландських художників, якими славилася колекція.

Відкриттю замку посприяв благодійний фонд «Підгорецький замок», який з 2008 року займається міжнародною про-моцією замку, залучення коштів на реставрацією картин та мистецьких об'єктів замку.


Італійський парк[ред. | ред. код]

Підгорецький палац і парк з повітря, фото між 1918—1939 рр.

Підгорецький парк належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих «італійських парків», він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу. Розкішний колись парк оточує замок з усіх боків, його план вирізняється цілісністю художнього задуму і глибоко продуманим взаємозв'язком рельєфу, архітектури, скульптури й рослинності.

Так званий італійський парк міститься з північного боку ансамблю. Його розташували на терасах. Зберігся старий дереворит із зображенням того парку. На першій терасі був невеликий партер з рослинним візерунком. До другої тераси вели барокові сходи, що спиралися на аркаду. Нині аркаду з міркувань безпеки закладено цеглою, бо вона загрожує обвалом.

Найбагатшою за оздобленням була друга тераса з фонтаном, партерами та мармуровими скульптурами з Італії. Нині скульптур нема — за переказами, в радянський час їх вивезли до Санкт-Петербурга.

Третю терасу прикрашав зелений масив з просіками, що їх використовували для прогулянок. На пагорбах за останньою терасою був виноградник. Парк на терасах не зберігся, його ще належить реставрувати.

Панорама Підгорецького замку

З багатьох причин замковий парк давно втратив свій первісний вигляд. Руйнації замку та італійського парку почалися ще в XVII столітті. Тільки за 40 років (16501690) парк руйнували тричі: у 1650, 1672 та 1688 роках. Остаточно бароковий парк зник у XX ст.

Костел Воздвиження та св. Йосипа[ред. | ред. код]

Костел Воздвиження та св. Йосипа

Косте́л Воздви́ження та свято́го Йо́сипа[джерело?] побудували на замовлення Вацлава Пйотра Жевуського (за деякими даними він був також і автором проекту) у 17521766 роках як родова усипальниця. Архітектором був Кароль Романус. Костел має форму барокової ротонди діаметром 12 метрів.

Костел св. Йосипа замикає давню перспективу-дорогу, прокладену вздовж південної осі барокового ансамблю ще за часів Жевуських. З боків 300-метрової алеї стоять скульптури з XVIII століття святого Йосипа і Богоматері з маленьким Ісусом на руках. Колись обабіч дороги рясно росли дерева, вистрижені стіною, що видно на архівних фото.

Замок на початку XXI століття[ред. | ред. код]

У 2008 році замок в Підгірцях був внесений до списку World Monuments Watch https://www.wmf.org/project/pidhirtsi-castle як одна із сотень пам'яток світу, що має виняткову цінність і знаходиться під загрозою руйнування. Міжнародну рятувальну операцію замку в Підгірцях веде Благодійний фонд «Підгорецький замок» у Львові.

У вересні 2016 народний депутат Ірина Подоляк на своїй сторінці у Фейсбук виклала документи, які свідчать, що Підгорецький замок на Львівщині таємно готують до передачі в концесію, яку підтримує голова ОДА О. Синютка, незважаючи на провал концесії в Старому Селі і у Свіржі.[4]

У жовтні 2016 року для виконання завдання щодо оцифровування Підгорецького замку, Благодійний фонд «Підгорецький замок» www.pidhirtci.org Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького і Польське Братство Кавалерів Гутенберга уклали угоду. Згідно з угодою, завданням Братства було здійснення процесу подання заявки на дофінансування в рамах програми Міністерства Культури та Національної Спадщини. Заявка була схвалена комісією МКНС — наступними кроками було створення виконавчої команди, а потім оцифровування, розробка та надання доступу до бази даних оцифровування об'єкту.

В результаті роботи, виконаної в рамках завдання, є документація, цифрові інвентаризації, наукові дослідження та вказівки по відновленню палацового комплексу в Підгірцях. Результати роботи включені в комплект документації, яка буде вихідним матеріалом для подальших фахових досліджень. Важливим значенням в документації буде запис поточного стану об'єкта. Пошкоджені штукатурки, які відкрили конструкцію стін та їх деталей, дозволять розробити методи реконструкції та відновити зруйновані елементи. Документація, виконана в результаті завдання, стане основою для розробки програми по відновленню та реконструкції палацу. http://www.serwer1363362.home.pl/podhorce/index_ukr.html

Фотографії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]