Підгорянський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Святопреображенський василіянський монастир
PidhoraChurch.jpg

Відремонтована церква Підгорянського монастиря
49°16′50″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. / 49.28056° пн. ш. 25.69056° сх. д. / 49.28056; 25.69056Координати: 49°16′50″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. / 49.28056° пн. ш. 25.69056° сх. д. / 49.28056; 25.69056
Тип споруди церква
Розташування

Україна Україна,

село Підгора, Тернопільська область, Теребовлянський район
Кінець будівництва початок 18 ст.
Зруйновано 1789
Належність УГКЦ
Підгорянський монастир is located in Україна
Підгорянський монастир
Підгорянський монастир (Україна)

Святопреображенський василіянський монастир, в офіційних документах «Теребовлянський» (напр. «Теребовлянський святого Спаса»), в краєзнавчій літературі найбільш відомий як Підгорянський (зустрічається також в деяких документах)  — церковні, оборонні споруди і територія, що належали отцям Василіянам. Розташований біля села Підгора Теребовлянського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення[1]. Зустрічається назва «Семенівський монастир», відповідно до назви ближнього села Семенів, яке здавна належало монастирю.

Монастир славився іконою Божої Матері Теребовельської. Вона, за переказами, захистила укріплення від турків. Від 1673 — ікона в Святоюрському соборі у місті Львів.

До нашу часу збереглася монастирська церква Преображення Господнього. Також частково збереглися руїни монастиря та фортечних укріплень: брама, оборонна вежа, келії.

Хронологія[ред.ред. код]

Руїни монастирської брами та келій

За легендами заснування монастиря відбулося у 12-13 ст.

Перша писемна згадка — 1650 рік.

8 липня 1663 — польський король Ян II Казимир підтвердив монастирю привілей, на володіння селом Семенів разом з землями навколо та млином.

26 жовтня 1670 року прівилей був підтверджений королем Міхалом Корибутом Вишневецьким.

30 грудня 1679 року — монастир отримав нові привілеї від дружини Теребовлянського старости Луки Маковецького.

26 лютого 1689 — підтвердження старих та надання нового привілею польським королем Яном Собеським.

Вважається, що до початку XVIII ст. монастир був деревяним. Лише тоді був перебудований з каменю. Про це свідчать кілька фактів. По-перше, над одним з вікон брами зберігся надпис «Фундатор ігумен Діонісій 1716». По-друге, ігемен Діонісій залишив заповіт, в якому він вказує: «Я, ієромонах, ігемен новоспорудженого мною монастиря Теребовельського».

1789 австрійський уряд закрив Підгорянський монастир. Вівтар Преображенської церкви перенесено у Янівський костел, іконостас — у церкву села Могильниця, великий дзвін — у храм Пресвятої Трійці в селі Зарваниця (всі села нині — Теребовлянського району). Монастирську бібліотеку частково перезено до монастиря у Бучачі, чаcтково — у Львівський університет.

Вигляд з монастиря на сусідні села Підгора, Семенів, Зеленче

1867 року вперше були проведені консерваційні роботи. Було заборонено розтягувати монастир на каміння.

1926 року було проведена повторна консервація, адже під час Першої світової монастир зазнав значних пошкоджень.

З 1960-х років територія монастиря використовувалася Теребовлянською військовою частиною. 1993 року церкву було передано сільській громаді, 2002 року військові покинули монастир (в рамках переведення військової частини в інше місто).

Монастирська церква була відремонтована місцевою громадою, проте тоді через брак історичних матеріалів не було відомо про її справжній вигляд, тому замість трьох бань церкву увінчана лише однією.

Опис[ред.ред. код]

Руїни однієї з веж

Споруда обнесена муром і сторожовими баштами зі стрільницями. Не раз витримував турецьку облогу, зазнавала руйнувань, її відбудовували.

Монастир займав трапецієвидну ділянку, яку оточували муровані стіни й вежі — по одній на кожному розі. Західна стіна сягала 141 м довжини, східна і північна — по 85 і південна — 75. Біля західної вежі і церкви Івана Хрестителя стояла двоповерхова монастирська будівля, від якої до початку 21 століття збереглися лише фундаменти.

У візитація 1747 року також згадується стара деревяна церква Івана Хрестителя. Вона розміщувалася поблизу монастирського кладовища.

Одна з веж монастиря, крім сторожових і сигнальних функцій, служила монахам за астрономічну обсерваторію[2].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]