Підгірне (Тарутинська селищна громада)
| село Підгірне | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Болградський район
|
| Тер. громада | Тарутинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51060170120021493 
|
| Облікова картка | Підгірне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1815 |
| Населення | 1763 |
| Територія | 2,30 км² |
| Густота населення | 766,520 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 68524 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°15′0″ пн. ш. 29°2′47″ сх. д. / 46.25000° пн. ш. 29.04639° сх. д. |
| Водойми | р. Когильник |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Бесарабська |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 68500, Одеська область, Болградський район, селище Бессарабське,вул. Широка, буд. 1 |
| Карта | |
  Підгірне | |
 Підгірне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Підгі́рне (у минулому: Село № 5, Кульм) — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Засноване німецькими колоністами.
За даними 1859 року в німецькій колонії Кульм (Мадар) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1454 особи (752 чоловічої статі та 702 — жіночої), налічувалось 137 дворових господарств, існували лютеранська церква та сільське училище[1].
Станом на 1886 рік у німецькій колонії Кульм, центрі Кульмської волості, мешкало 2249 осіб, налічувалось 146 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа, 5 лавок[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1425 осіб (740 чоловічої статі та 685 — жіночої), з яких 1396 — лютеранської віри[3].
У 1945 році указом ПВР УРСР село Кульм було перейменоване у Підгірне[4].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Тарутинської селищної територіальної громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тарутинського району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району[6].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1822 особи, з яких 901 чоловік та 921 жінка.[7]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1773 особи.[8]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 37,66 % |
| болгарська | 27,00 % |
| гагаузька | 19,57 % |
| молдовська | 9,64 % |
| українська | 5,62 % |
| інші | 0,51 % |
- Агаєв Дмитро Мамедшахович (18.07.1992 — 26.04.2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни,«Почесний громадянин Тарутинської селищної територіальної громади»[10][11].
- Влад Федір Іванович — заступник голови Антимонопольного комітету України, перший заступник Міністра внутрішніх справ України, голова Одеської обласної ради.
- Денисенко Григорій Володимирович (17.05.1993 — 04.08.2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни,«Почесний громадянин Тарутинської селищної територіальної громади»[10][11].
- Деде Дмитро Васильович (12.03.1984 — 28.09.2017)— український військовослужбовець, учасник російсько-української війни,«Почесний громадянин Тарутинської селищної територіальної громади»[12][13]..
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 332)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Ізмаїльської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Процитовано 9 березня 2020.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ а б РІДНИМ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ ВРУЧИЛИ ПОСВІДЧЕННЯ ТА НАГРУДНІ ЗНАКИ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН ТАРУТИНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ». Офіційний вебсайт Бессарабської селищної ради (укр.). 26 лютого 2025. Процитовано 17 червня 2025.
- ↑ а б Ковальова, Ганна (18 жовтня 2024). Благодійник з Німеччини та 22 загиблих військових стали Почесними громадянами Тарутинської громади. Махала (укр.). Процитовано 17 червня 2025.
- ↑ РІДНИМ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ ВРУЧИЛИ ПОСВІДЧЕННЯ ТА НАГРУДНІ ЗНАКИ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН ТАРУТИНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ». Офіційний вебсайт Бессарабської селищної ради (укр.). 26 лютого 2025. Процитовано 17 червня 2025.
- ↑ Ковальова, Ганна (18 жовтня 2024). Благодійник з Німеччини та 22 загиблих військових стали Почесними громадянами Тарутинської громади. Махала (укр.). Процитовано 17 червня 2025.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Тарутинської селищної громади | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Виноградівка • Вільне • Калачівка • Красне • Лужанка • Петрівськ • Підгірне • Прикордонне • Рівне • Слобідка • Сухувате • Ярове • Ярославове |
