Піддністряни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Піддністряни
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Громада Ходорівська міська громада
Код КОАТУУ 4621587501
Основні дані
Засноване 1497(перша письмова згадка)
Населення 755
Площа 0,97 км²
Густота населення 778,35 осіб/км²
Поштовий індекс 81722[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°25′41″ пн. ш. 24°12′11″ сх. д. / 49.42806° пн. ш. 24.20306° сх. д. / 49.42806; 24.20306Координати: 49°25′41″ пн. ш. 24°12′11″ сх. д. / 49.42806° пн. ш. 24.20306° сх. д. / 49.42806; 24.20306
Середня висота
над рівнем моря
263 м262 [2]
Місцева влада
Адреса ради 81722, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Піддністряни, вул.Ходорівська,50 , тел. 56-6-23
Карта
Піддністряни. Карта розташування: Україна
Піддністряни
Піддністряни
Піддністряни. Карта розташування: Львівська область
Піддністряни
Піддністряни

Піддністряни у Вікісховищі?

Піддністря́ни — село в Україні, у Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 755 осіб.

Походження назви[ред. | ред. код]

Піддністряни раніше називали — Подністряни, Придністряни. Назви говорять самі за себе — населений пункт розташований на лівому березі р. Дністер, на дорозі з Ходорова до Нового Роздолу.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про село датована 1497 роком[3].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[4].

Визначні люди[ред. | ред. код]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

1 вересня 2010 року в селі було відкрито Піддністрянський НВК (дошкільне відділення)[7].

У селі є старовинний парк, заснований шляхтичем К. Язвінським у 1830—1840 роках. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. У 1910 році пан Язвінський отруївся, а його маєтки перейшли до княгині Любомирської, котра мешкала у Кракові. З приходом радянської влади — палац був зруйнований. (Див. Парк XIX століття, а також Дуб Вепрь).

Мешканці села гідно бережуть пам'ять про полеглих героїв-земляків. Ще у 1990 році громада села відновила та освятила у центрі села символічну могилу з написом: «Героям, які полягли за Волю України».

У селі діє Народна аматорська хорова капела «Дністряни» Народного дому с. Піддністряни, з багаторічними традиціями та досвідом. Заснована у 1891 році й існує по сьогоднішній день[8].

Церква Свв. Костянтина і Олени[ред. | ред. код]

Перші згадки про існування церкви у селі походять з 1578 року. У 1701 році тут збудували з дозволу пана Йосифа Жевуського новий храм з смерекового дерева, названу в честь святих Костянтина і Олени. Вона стояла на дубових підвалинах, мала три покриті гонтом верхи. У 1891 році, при пароху Іванові Боднару, закінчили будівництво існуючої дерев'яної церкви з дев'ятьма верхами. Будував її майстер, якого привіз пан Язвінський. Пан також оплатив шосту частину коштів на будівництво церкви. Ще він привіз маляра (в селі кажуть, що з Німеччини), який розмалював церкву всередині, адже у 1892 році цісар подарував місцевому церковному комітетові 100 золотих ринських для оздоблення інтер'єру церкви[9].

Від 1932 року парафію у Піддністрянах обслуговував до 1964 року о. Євген Тарнавський — племінник командувача армії УГА у 1919 році генерала Мирона Тарнавського. До 1939 року патронесою церкви була Тереза, княгиня Любомирська з Кракова. 17 червня 1990 року на сході села парафіяни одноголосно постановили вийти з підпорядкування Московському патріархатові. З того часу провели ремонт церкви, збудували новий парафіяльний будинок і муровану дзвіницю. Церква у користуванні громади УПЦ КП.

Архітектура[ред. | ред. код]

Розташована біля центру Піддністрян, недалеко дороги, над яром. Велика, хрещата в плані будівля, у якій прямокутні вівтар та бабинець прилягають до нави відповідно зі сходу та заходу, а вкорочені прямокутні бокові рамена — з півночі та півдня. До вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Широке піддашшя на випустах вінців зрубів оточує церкву. При західній стіні бабинця та північній стіні нави його розривають широкі двосхилі дашки над входами. Стіни підопасання переважно з відкритих брусів зрубу, надопасання — кожуховані гонтами. Середхрестя нави на високому четверику завершує світловий восьмерик, вкритий шоломовою банею, яка переходить в ліхтар увінчаний маківкою[10].

На схилах бані будівничий поставив чотири менші ліхтарі з маківками, а гребені дахів бокових рамен, вівтаря та бабинця підкреслив вищими ліхтарями. Микола Жарких, завідувач відділу Інституту пам'ятникознавства у Києві вважає, що побудова декоративних маківок на зімкненому склепінні була улюбленим прийомом московсько-суздальських архітекторів XVII—XVIII століть, а в Україні його відлуння можна знайти хіба лиш десь у Путивлі (Сумська область). На північ від церкви збереглася дерев'яна каплиця, завершена маківкою з ліхтарем на маленькій бані на восьмерику. Прикрашена декоративними елементами, профільованими дерев'яними стовпами, фарбована контрастними кольорами[11].

Світлини[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лаба В. Історія села Піддністряни. — Львів: 1996 р. — 76 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Піддністряни
  3. Історія міст і сіл УРСР: Львівська область. — К. : ГРУРЕ, 1968 р.
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  5. Горін Зіновій. Петро Бухтяк-«Петро» — охоронець крайового провідника Осипа Дяківа.
  6. Манзуренко В. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА ЗАСЛУГИ. — № 90.
  7. Піддністрянівський НВК
  8. Вишивка рідного краю Ходорівщина
  9. Церква св. Костянтина і Олени
  10. Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 107
  11. Піддністряни. Церква Свв. Костянтина і Олени 1891

Посилання[ред. | ред. код]